рідна мова то безцінне духовне
Духовність тісно пов язана з історичною пам яттю народу, тобто з минулим, що його пам ятають численні покоління людей, історична пам ять є підґрунтям збереження та плекання таких духовних скарбів, як народні традиції, звичаї, обряди, твори усної народної творчості, моральні цінності. Духовне життя — думки, почуття, переживання, взаємодія з іншими людьми та суспільством, основу яких становить духовний світ людини —її цінності та світогляд. історична пам ять — сукупність наукових і ненаукових знань та масових уявлень представників певного народу про спільне минуле, що передаються з покоління в покоління. Мораль - система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства; повчальний висновок із чогось; повчання, настанови, поради.
Правопис префіксів пре - , при - , прі -; якщо слово означає наближення, приєднання, результат чи неповноту дії або ознаки, то пишеться префікс при - ) до мовних скарбів надає нам духовної дужості. Сполучення літер йо, ьо; після м яких приголосних в середині складу вживають сполучення ьо) світу говорив, що різниця між духовною і бездуховною (орфограма. Хід уроку із слова починається людина, діти, я дуже хочу, щоб ви залишили свій поганий настрій, якщо такий є, за дверима класу і налаштувалися на роботу.
Для багатьох поетів і письменників мова – золотоносна ріка, що виблискує на хвилях поетичних рядків, прозових творів, переливається в душу нації, творить почуттєву нерозривність українського серця і української землі. Рідне слово – невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого ми черпаємо уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє місто чи село, про рідний край. Міністр внутрішніх справ валуєв видав указ про заборону видавати українською мовою будь - яку літературу, крім художньої, яку ретельно перевіряла цензура. З приходом більшовицької влади на словах ніби було дано свободу слова й друку, але відбувалося поступове зросійщення українського народу і всіх народів колишнього радянського союзу.
Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її, нашу мову… (рідну, чудову, мелодійну, співучу, чисту, правильну, живу, пісенну, святу, солодку, запашну, гнучку, прекрасну, дзвінку, солов’їну, українську). (акровірш – поетичний твір, у якому початкові літери кожного віршового рядка, прочитувані зверху вниз розкодовують слово чи фразу, присвячену певній особі або події. Словникова робота нігілізм – соціально - моральне явище періоду занепаду експлуататорських суспільств, яке виражається в запереченні загальноприйнятих моральних цінностей. Рідне слово — то невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село і місто, про весь свій край. Залізо іржавіє, не знаходячи собі застосування, стояча вода цвіте, а на холоді вкривається кригою, розум же людини, не знаходячи собі застосування, хиріє. Кожна людина з раннього дитинства поступово й досить швидко оволодіває рідною мовою — її лексикою і граматичною будовою, а на цій основі також і мовленнєвою стилістикою, функціональними спроможностями мовних одиниць. Чим усталеніші мовні засоби і повніше закріплені народною мовленнєвою традицією, чим ширше використовуються вони в усному й писемному мовленні, в усіх його стилях і жанрах, тим стилістично потужнішою стає мова, тим повніше реалізуються її функціональні можливості, а на цій основі також і стилістичні барви мовних одиниць. Навіть у таких близькоспоріднених мовах, як українська, російська і білоруська, мало лексем (крім деяких форм повнозначних і кількох службових слів), які б повністю збігались передусім стилістично. Обидва абзаци цього уривка виразно втілюють у собі національно - стилістичні барви українського художнього мовлення, таку його винятковість, яка межує із словесною розкішшю, близька до неї або (це залежить від індивідуального сприймання) повністю репрезентує її. Певна річ, стилістично - позитивні барви українського нормативного мовлення властиві всім стилям мови (якщо тільки мовні одиниці використовуються в кожному стилі з якнайбільшою функціональною довершеністю). істинним вважається й те, що найповніше і найточніше відтворити українське життя й мовлення в художньому творі може лише письменник, який народився і проживає в україні. Це засвідчує особливу сутність, незаперечну своєрідність і виняткову важливість рідної мови у процесах становлення людяності й людськості в кожному, хто глибоко пройнявся почуттям, розумінням того, що вік належить до певної нації, народу і є його окремою неповторною частинкою. Уміння говорити розвивається поступово під час тривалого спілкування немовляти з батьками, передусім з матір ю, через що рідна мова для дитини є й материнською. За сприятливих умов кожна мова може розвиватись прискорено й необмежено, а внаслідок цього — забезпечувати всі потреби народу у вираженні думок і почувань. Завдяки їй людина по - справжньому може прилучитись до духовності свого народу, його національної своєрідності, ідентичності, до національно - самобутньої системи навчання й виховання, до формування й сформування таких багатьох якостей, національних та індивідуальних рис характеру, якими один народ відрізняється від усіх інших народів. Конечно, потому, что язык – форма существования нашего сознания, инструмент познания окружающей действительности, средство хранения и передачи от поколения к поколению народного духа. ); есть языки, обслуживающие народности и нации; есть языки международные, которые используются в качестве рабочих языков в оон – организации объединенных наций – английский, арабский, испанский, китайский, русский, французский. Слух обо мне пройдет по всей руси великой, 10 и назовет меня всяк сущий в ней язык, и гордый внук славян, и финн, и ныне дикой тунгуз, и друг степей калмык. Шевченка була зорієнтована на весь україномовний простір, хоча, звичайно, з кількох фонетичних варіантів слова чи кількох паралельних морфологічних форм він вибирав ті, які чув на рідній звенигородщині. Шевченка перед українською культурою полягає насамперед у тому, що він надав літературній мові внутрішньої естетичної впорядкованості, збагативши народну мову органічним введенням у неї елементів з інших джерел і тим самим віддаливши мову літератури від побутової мови.
Мова – це не тільки засіб спілкування, тобто вона служить не лише для передачі повідомлень, для узгодження дій, для нагромадження й поширення практичного досвіду, хоч і не дуже важливе.
Мова – найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє себе творцем, передає нащадкам свій досвід і мудрість, перемоги і славу, культуру і традиції, думи і сподівання. Вона досконало - вишукана й досконало - прекрасна - невтомно шита з покоління в покоління і турботливо передаванна з роду в рід для найвищого, повного довершення, що йому не буде кінця. У цій ролі людська мова має універсальній характер і нею просто передавати все те, що виражається наприклад мімікою, жестами, морським зводом чи дорожніми знаками, тоді як жоден із цих засобів спілкування не може конкурувати у вираженні з мовою. Старобелорусский литературный язык сформировался в середине 15 в когда специфические белорусские черты приобрели значение литературной нормы в письменности.
Употребление белорусского в качестве государственного языка в великом княжестве литовском благоприятно способствовало развитию литературного белорусского языка. Ты ў працы і ў гульнях, за партай і дома, на вяселлі шчыруеш, пад гармонік пяеш, і ўсім людзям у свеце, мая мова знаёма, дабрыню і спагаду ты з сабою нясеш. Колькі зведала болю, бяды і напасцяў, колькі жаху сцярпела, на сабе пранясла… ты гучыш у хвіліны бясконцага шчасця, і тады, як ад цела душа адышла… ты сумуеш і плачаш, шкадуеш і любіш, будзіш раніцай ціха і хвалюешся днём. Сколько боли, беды и лихого ненастья ты изведал, но всё претерпел, чуть дыша… ты звучишь и в минуты бесконечного счастья и в отчаянный миг, когда тело покинет душа. Ни упомянутым европейским современникам богушевича - байрону, гете из шиллера, мицкевича с словацким, пушкину из тютчева и даже шевченко с франко, ни потом в xx. Цей процес зумовлений змінами в суспільно - політичному житті і засвідчений актом проголошення незалежності, конституцією україни, законом про освіту, національною доктриною розвитку освіти в україні xxi століття, концепцією мовної освіти.
Зруйнування національної школи, системи виховання, виробленої нашим народом упродовж століть, асиміляція української культури внаслідок русифікаторської політики призвели до втрати рідної мови цілими поколіннями українців. Однак специфічні умови, в яких тривалий час жив наш народ, і ті чинники, породили національний нігілізм, байдужість до мови і культури свого народу, спричинили ситуацію, коли значна частина українців не знає рідної мови або володіє нею недосконало, а в багатьох українських сім ях користуються російською мовою. історія розпорядилася так, що чимало українців як на україні, так і за її межами не мали можливості оволодіти рідною мовою, хоч духовний зв язок зі своєю нацією зберігали.
Щоб уникнути повної денаціоналізації, ці люди передусім мають оволодіти рідною мовою як найголовнішим засобом зв язку зі своїм народом, його культурою, звичаями, традиціями, мистецтвом, літературою. Стельмаховича 2, — це иавчально - виховний заклад з українською мовою навчання, діяльність якого грунтується на широкому використанні культурних здобутків та історичних традицій українського роду й орієнтується на перспективу розвитку його духовного та інтелектуального потенціалу.
Отже, цілком природним для дитини є навчання рідною мовою, що забезпечує її виховання в атмосфері родини, у сфері культури рідного народу, в природному для неї середовищі, яке виражає національний дух народу, його світосприймання. Але якої шкоди завдає своїй дитині та мати, сім я, що нехтують рідною мовою, віддають свою дитину в чужомовну школу, не відаючи, що цим гальмують її мовно - інтелектуальний розвиток. Засвоєння рідної мови учнями повинно здійснюватися через осмислення суті слів україна, українець, київська русь, козак, запорозька січ, рідна мова, українська нація, що довгий час тлумачилися неправильно або ж зовсім вилучалися з ужитку.
Зробити рідне слово надбанням духовного світу дитини — це значить разом із звучанням рідного слова влити в душу відчуття краси й емоцій, які вклав народ у слово, творячи і відшліфовуючи його протягом століть. 4 рідна мова виконує насамперед дві соціальні функції — служить засобом розвитку особистості як передумови розвитку народу і використовується як засіб пізнання та комунікації. Перед нею відкриваються можливості ознайомитися з усіма сферами діяльності свого народу, пізнати його праобраз, відбитий у психіці, звичаях, обрядах, традиціях. Чим глибше лина пізнає тонкощі рідної мови, тим тонша її сприйнятливість до гри відтінків рідного слова, тим більше підготовлений її розум до оволодіння мовами інших народів, тим активніше сприймає серце красу слова. Саме вона служить засобом створення такого виду мистецтва, як художня література, що теж є важливим засобом інлектуального і духовного розвитку особистості. Навчання рідної мови має бути спрямоване на формування мовної особистості людини, що є носієм мови, володіє лінгвістичними знаннями та високим рівнем комунікативних умінь і навичок і дбає про красу й розвиток мови.
Вивчення рідної мови має бути зорієнтоване на формування мовної особистості, яка забезпечує розширення функцій державної мови, творення українськомовного середовища в усіх сферах суспільного життя, природне бажання повернутися в своєму щоденному побутовому спілкуванні до перерваних традицій, до відродження традиційної культури у спілкуванні. Однак мусимо пам ятати, що мовна особистість, людина з високими інтелектуальними і моральними якостями формуватиметься тоді, коли базова освіта рідною мовою займе чільне місце в системі навчання й виховання наших дітей у дошкільних закладах, загальноосвітніх школах і школах нового типу.
Коментарі
Дописати коментар