пісня рідна мова дворського
Виховувати в учнів почуття національної гордості, любові до рідної мови, краю, розуміння своєї причетності до долі мови; формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, повагу до рідних святинь. Мабуть, не було жодного видатного письменника, який би від усього свого людяного серця не висловив любові до рідної мови і своєї тривоги за її долю, який би не покладав на неї найбільших надій, бо долю свого народу бачив невідривною від долі рідної мови.
Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування. Слово твоє дзвоном кобзи поллється, світлим коханням юного серця, подихом спраглим ставкового плеса, що навесні будить сонячні весла мрійливим хлюпотом рік та струмочків, вічністю барвів сільської сорочки.
Мова наша українська — це золотий запас голосу душі народної, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право і гордість іменуватися народом українським. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь - який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.
Дозволяється копіювати матеріали з обов язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд. Велична молитва у своїй нероздільній трійці, що єси ти і бог - любов, і бог - віра на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа скверноти, злого духа виродження, злого духа ганьби та й висвячувала душі козацького роду спасенними молитвами і небесним огнем очищення. Зцілювала ти втомлених духом, давала їм силу, здоров я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе, цілющу джерелицю; і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване тобою слово. Аж у жовтні 1999 року на тридцятій сесії генеральної конференції юнеско було запроваджено міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в нас. Отже, діти назавжди віддаляються від предків, позбавляють себе єднання з надбанням народу чи народності і вже ніколи не зможуть відчути себе приналежними до неповторної спільноти.
Наскільки швидко це станеться, залежить від того, як кожен із нас плекатиме рідне слово щодня і повсякчас, а не лише в день рідної мови… тож бережімо нашу рідну неньку – мову, щоб не соромно нам було дивитися у вічі нашим дітям, передаючи їм у спадок наше надбання, наш неоціненний скарб. Наше слово не ввібгати у сухі трактати, щоб лакейством хліба кусень підло заробляти, щоб брехати, щоб дурити, забивати баки, позичаючи нахабно очі у собаки.
У вірші гнівно тавруються цареві близні і кати, раби на розум і на вдачу, які хотіли вирвати язик в українського народу, переслідували і забороняли його мову.
Українську мову в ярмо хотіли запрягти, осліпити й повести на чорні торжища, незрячу, хотіли ноги поламати, в язали, кидали за грати, образ - уособлення рідна мати показує, наскільки дорога народу його мова, а тяжке становище української мови стає особливо зримим завдяки порівнянню. Для зображення величезної потенціальної сили української мови, її духу рильський створив складний епітет величногідний, а її безсмертя ствердив порівнянням як житнє зерно берегла.
Коментарі
Дописати коментар