історія театру в україні
Становлення класичної української драматургії пов язане з іменами івана котляревського, який очолив театр у полтаві та григорія квітки - основ яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі. Завдяки генію лесю курбасу, який поєднав у собі таланти режисера, актора, драматурга і перекладача світової літератури, були по - новому осмислені на українській сцені твори вільяма шекспіра, генріха ібсена, гергарта гауптмана, фрідріха шиллера і мольєра, здійснені постановки невідомих до цього українському глядачу п єс європейських драматургів. У 1893 році головний механік одеського новоросійського університету йосип тимченко винайшов і сконструював прототип сучасного кінознімального апарату та апарату для кінопроекції. 1922 року було засновано всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а 1928 року ввести в дію київську кінофабрику (майбутню київську кіностудію ім. В українському кінематографі дедалі гучніше почала заявляти про себе нова модерністська течія, що сформувалася у співпраці режисера леся курбаса з письменниками майком йогансеном та юрієм яновським. У львові соня куликівна почала видавати журнал кіно (1930 - 1936) та створила кіностудію соня - фільм, де зняли фільми свято молоді, з кіноапаратом по львові, зелені свята, гуцульщина, замовлені до розповсюдження компаніями гомон (франція), фебусфільм (німеччина), фірмою в. Режисери сергій параджанов, юрій іллєнко, леонід осика, микола мащенко, актори іван миколайчук, юрій шумський, гнат юра, костянтин степанков, микола гринько, богдан ступка. Знищуються українські установи, стає тотальною русифікація, провадиться методичне і цілеспрямоване цькування українознавців, починаються хвилі арештів та серії політичних процесів (див. Сучасні процеси в театральному мистецтві, вільна інтерпретація режисерами авторських текстів, зміна форм сценічної виразності, трансформація функціонування слова в мистецтві і культурі. Сидиш у залі й мимоволі стаєш учасником подій, які відбуваються на сцені, завдяки талановитій грі акторів й якійсь особливій атмосфері, що створена особливим мистецтвом - театр. Передова різночинна інтелігенція бачила в театрі, як у літературі, один із засобів просвітництва, ідейно - естетичного виховання мас, трибуну для пропаганди передових, демократичних ідей. Остаточно утвердившись на позиціях критичного реалізму, українська драматургія збагатилася десятками нових п єс, нерідко першорядної суспільно - культурної та художньої цінності, в яких порушувалися важливі проблеми життя народу, висвітлювалися найголовніші конфлікти того часу, змальовувалася ціла галерея образів пореформеної доби.
У постійних творчих пошуках драматург ішов шляхом поглиблення психологічних характеристик своїх героїв, використання скарбів усної народної творчості, розширення жанрів української драматургії. Характерною особливістю кропивницького є незвичайне вміння добирати і майстерно представляти типові соціальні явища, створювати характерні побутові сцени, малювати драматичні картини народного життя. У основі своїй творчість старицького реалістична, демократична змістом і спрямуванням, перейнята гарячим почуттям любові до рідного народу та його героїчного минулого. Драматург широко освітив тему пригноблення глитаями сільської бідноти, виступив проти темряви, що панувала в українському селі, виражав думку про необхідність працювати на благо народові. Безкомпромісність у відтворенні правди життя, показ типових явищ розвитку капіталізму в україні, яскраві образи селян - протестантів, борців проти поміщицького пригнічення, зла та несправедливості - характерні риси творчості і. Творам драматурга притаманні незвичайна емоційність, ліричність, напруженість ситуації, яскравість мови персонажів, показ органічних зв язків людини з її оточенням. ідейна глибина, демократичний пафос соціального викриття, сила реалістичного проникнення в суспільні відносини, в морально - етичні засади пореформеної доби - все це свідчило про новаторський характер української драматургії другої половини xix століття. Кропивницький - режисер прагнув до ідейно - художньої цілісності спектаклів, до гармонійного поєднання таких компонентів, як акторська гра, художнє оформлення, музика, співи, танці. 2 керівник запровадив нову систему організації трупи - товариство на паях, до якого входило десять провідних акторів, що колегіально вирішували питання репертуару, маршруту, найму і звільнення, дисципліни.
За роки своєї діяльності (1885 - 1888) трупа відвідала понад двадцять міст україни, а також петербург і москву, де користувалася дійсно тріумфальним успіхом. Сприйнявши кращі здобутки тодішнього репертуару, колектив торував нові шляхи в напрямі порушення суспільно значущих питань, відіграв значну роль у дальшому розвитку музичного жанру, підніс мистецтво театральної режисури.
У постійних творчих пошуках він ішов шляхом поглиблення психологічних характеристик своїх героїв, використання скарбів усної народної творчості, розширення жанрів української драматургії. Характерною особливістю драматурга є незвичайне вміння добирати і майстерно представляти типові соціальні явища, створювати характерні побутові сцени, малювати драматичні картини народного життя. Харківський національний академічний театр опери і балету - один з найстаріших вітчизняних музичних театрів, нащадок кращих традицій української, російської і світової культури.
У жовтні 1925 року, відповідно до урядової постанови у харкові, тодішній столиці україни, було створено перший державний національний театр опери і балету.
є істотним, що у 1920 - і - 1930 - і роки харківська оперна і балетна сцени стали творчою колискою для таких майбутніх зірок національного мистецтва, як і. З жовтня 1991 року театр працює у новому приміщенні, яке дозволило створити комфортні умови для глядачів, розкрити творчий потенціал виконавців, створюючи повноцінні високомистецькі вистави.
Постійними стали виступи окремих майстрів і мистецьких колективів хнатобу у багатьох країнах західної європи, північної та південної америки, країнах азії.
Коментарі
Дописати коментар