історія мистецтва україни

історія мистецтва україни

Як і раніше, народ співав календарно - обрядові (жниварські, колядки, щедрівки, купальські, русальні), родинно - побутові (весільні, колискові) пісні, народні плачі й голосіння, думи та історичні пісні. У києві 30 років працював архітектор андрій меленський (1766— 1833), за проектами якого збудували пам’ятник на честь магдебурзького права, церкву - мавзолей на аскольдовій могилі, перший у місті театр. Сокиринцях на чернігівщині в маєтку григорія ґалаґана спорудили палац, до якого прилягав лісопарк площею 600 десятин з алеями, штучними галявинами й озерами.

Одним з перших українських композиторів - професіоналів у галичині був михайло вербицький (1815 - 1870) - автор багатьох хорових, вокальних інструментальних творів. Значний внесок у розвиток українського портретного живопису зробив василь тропінін (1776 - 1857), який до 47 - річного віку був кріпаком і виконував обов’язки лакея та кондитера в приватному маєтку на полтавщині. Призначення всіх образотворчих мистецтв подати очам або уяві красу і страхіття природи, життя держави і побут окремої людини, силу пристрастей і події, що вражають душу або сповнюють нас почуттям спокійним і безтурботним. Пустелі америки, береги рейну, спекотне небо італії в картинах - захоплюють уяву, і ми, втрачаючи почуття часу і простору, витаємо в краях далеких, живемо життям минулих століть. Що ж сказати про те, коли одного погляду досить, щоб воскресити в нашій пам’яті і батьківщину, і звичаї предків, і події, що яскраво виділяються із звичайного побутописання землі, де ми почали жити і відчувати.

Література, театральне, музичне і хорове мистецтво, визначити місце української церкви в революційну добу; розвивати в учнів уміння аналізувати та систематизувати матеріал, робити висновки, здійснювати порівняння історичних явищ та подій, удосконалювати навички роботи з історичними джерелами, давати історичну характеристику діячам культури; сприяти патріотичному вихованню учнів, а також виховувати в них естетичні смаки та уподобання. Б) порівнювати ідеї та цінності, що були характерні для тогочасної культури, з сучасними державотворчими ідеями та культурними цінностями українців; учитель. Незадовго до революції пішли з життя такі непересічні особистості, як іван франко, леся українка, михайло коцюбинський, завершували свій творчий шлях іван нечуй - левицький, панас мирний, а василь стефаник, ольга кобилянська та марко черемшина жили в західній україні і були позбавлені можливості брати участь у літературному процесі наддніпрянської україни.

Місію літературного служіння народові в роки національно - визвольних змагань взяли на себе письменники молодшого покоління, які почали свій творчий шлях незадовго до повалення самодержавства. Плани театрів були доволі насиченими, актори репетирували нові постановки як вітчизняних, так і світових драматургів, художники готували нові декорації, але через брак коштів, а також внаслідок постійних політичних колізій багатьом із цих планів не судилося здійснитися. Режисерсько - інструкторські курси складались із двох відділів — режисерського, який за два роки надавав спеціальну режисерську підготовку, та інструкторського, що за рік готував працівників народних театрів. Вихованню національної свідомості та зростанню культури мешканців села допомагали аматорські театри, організовані із сільської інтеліґенції із залученням самих селян, популярні по всій україні ранки й вечірки з різноманітною програмою, які влаштовували школи, гімназії, народні університети, освітні та культурні установи.

У газетах тих часів відмічалося виникнення у містах і селах україни самодіяльних оркестрів народних інструментів, хорових капел, наголошувалося на великому значенні української народної пісні, її зв’язку з усім історико - культурним життям україни та моральному значенні, підкреслювалися велика музична талановитість українського народу, виховне значення української пісні, її з’єднуюча й відроджуюча сила. Досліджуючи основи церковної політики української держави необхідно зазначити, що політичні сили революційної доби (українська центральна рада, гетьманат скоропадського, директорія) по - різному ставилися до розв’язання церковного питання. Нерегламентованість релігійного життя в основних законодавчих актах унр свідчить про відсутність чіткої державної політики центральної ради щодо церкви.

Питання діяльності на території україни інших релігійних конфесій, зокрема й римо - католицької церкви, взагалі не розглядалися, окрім заяв про невтручання держави у справи релігійних громад та їх самофінансування. Провідною метою діяльності міністерства ісповідань за часів директорії було створення українського патріархату, а отже, православна церква визнавалася автокефальною та набувала статусу державної. Української центральної ради, гетьманату скоропадського, директорії — існував окремий державний орган, покликаний займатися релігійними питаннями, часом на нього лягали функції навіть посередника між державою та церквою. Він називався департамент ісповідань, міністерство ісповідань і навіть міністерство культів, його місце в системі тогочасних державних органів влади також змінювалося. Так, на свято різдва два матроси - більшовики ввійшли під час служби божої в церкву і почали стріляти з револьверів, потім почали зривати з церковних аналоїв образи і розривати їх на шматки.

Адже україна сьогодні активно розвиває зв’язки з країнами сходу і потребує фахівців у різних галузях – від перекладачів до менеджерів, дипломатів, журналістів, політиків тощо. Про бібліотеку історичні відомості статут нбув керівництво контакти структура наукова діяльність науково - видавнича діяльність інформаційно - бібліотечна рада нану склад нормативні документи заходи звіт за 2015 рік звіт за 2014 рік звіт за 2013 рік звіт за 2012 рік звіт за 2011 рік звіт за 2010 рік видання методичні матеріали новини ради співробітництво міжнародні організації. Маан книгообмін громадські організації дарувальники нбув віртуальна екскурсія співробітники вибори генерального директора новини анонси оголошення події конференції календар подій змі про нбув читачам умови запису правила користування фонди читальні зали послуги основні онлайн платні запитай бібліотекаря запитання і відповіді віртуальна довідка запитайте у бібліографа положення про довідково - бібліографічне обслуговування адреса режим роботи ресурси електронні ресурси наукові ресурси інформаційно - аналітичні ресурси історико - культурні ресурси бібліографічні ресурси спеціалізовані е - бібліотеки електронні виставки інтернет - ресурси бази даних бібліотекарям інститут бібліотекознавства бібліотекознавчі ресурси е - науково - методична служба бібліотеки та бібліотечні мережі професійне навчання. Стає очевидним, що, крім реалізму, який, безперечно, посідає знач­не місце в українській художній творчості, на певному історичному етапі існував і пленеризм, і національний варіант імпресіонізму; що українські митці створили низку видатних взірців модерну, а представники українських авангардних напрямків початку xx ст. Автором прослідковані напрями та історичні етапи еволюції архітектурно - будівельних систем, визначені поняття, класифікація, структурна модель та принципи їх формування та розвитку.

На основі глибокого аналізу українського та зарубіжного досвіду наводяться головні напрями вдосконалення та перспективи розвитку архітектурно - будівельних систем, у тому числі різноманітних і найбільш раціональних їх комбінацій. Надаються пропозиції з удосконалення житлової та містобудівної політики й будівельної бази україни стосовно перспективного розвитку архітектурно - будівельних систем, а також методи їх формування та управління розвитком будівельного комплексу.

На підставі значного масиву літературних, музейних та архівних джерел всебічно висвітлюються суспільно - історичні обставини становлення та еволюції святоюрського ансамблю, розповідається про архітектурно - стилістичні особливості храму та всього комплексу споруд, які разом з високовартісними творами скульптури, малярства, іконопису, ливарництва й ковальства належать до найкращих здобутків вітчизняної культури.

Прослеживается развитие творческих взаимосвязей украинских и зарубежных ху­дожников, рассказывается об обучении моло­дых живописцев, графиков и скульпторов в крупных европейских художественных шко­лах. Особое внимание уделено выступлениям украинских мастеров на международных ху­дожественных форумах, а также отзывам зарубежной критики на эти выступления. Перед очима читачів ніби з глибин віків постануть пам’ятки ми­стецтва, що увійшли в скарб­ницю світової культури, кар­тини життя і побуту, умови праці їхніх творців. Тут і докладна характеристика споруд xi та xii ст і реконструкція їхнього первіс­ного вигляду (золоті ворота, софійський собор, ірининська церква та ін. В цій монографії зроблено спробу розглянути стан і розвиток економічних підвалин архітектури україни як форми суспільного буття у чотирьох базових основах. Народне госпо­дарство як матерія архітектурного розвитку, історико - політичні та соціально - економічні обмеження архітектури й містобудування, економічність архітектури, економіка архітектурної творчості. Монографія розрахована на фахівців у галузі економічних відносин в архітектурно - будівній сфері, студентів внз і факультетів, котрі вивчають відповідний цикл дисциплін, архітектурознавців, а також буде цікавою широкому загалу читачів, які не байдужі до економічних проблем архітектури.

Головний висновок із систематизації матеріалу полягає в тому, що назріла необхідність розглядати архітектурне право як відносно самостійну галузь права, а переважну більшість державних будівельних норм як норм права, тобто норм, які регулюють стосунки між людьми, а не норм технічних, які регулюють ті або інші виробничі процеси.

Монографія розрахована на фахівців в галузі правових відносин в архітектурно - будівній сфері, студентів внз і факультетів, які вивчають відповідні дисципліни, архітектурознавців, а також буде цікавою широкому загалу читачів, які не байдужі до правових проблем архітектури.

Монографію присвячено дослідженню формування, розвитку, а також охорони та реставрації архітектурної й містобудівної спадщини доби гетьманщини (1648 - 1781 рр. При вивченні джерельної бази акцентовано важливість картографічних матеріалів з історії містобудування та джерельну значущість пам’яток містобудування і архітектури.

З’ясовано соціально - економічні, культурні й фахові засади формування архітектури й містобудування, закономірності формування і розвитку містобудівних утворень (міст і сіл), оборонних і монастирських комплексів. Доведено і вперше кількісно означено регіональну нерівномірність архітектурного й містобудівного розвитку, з’ясовано регіональні особливості розвитку архітектури й містобудування, поточнено періодизацію, класифікацію, запропоновано поточнити визначення панівної стилістики архітектури доби гетьманщини, визначено місце і роль архітектурно - містобудівної спадщини цієї доби в розвитку української архітектури.

Вперше зібрано, систематизовано й проведено архітектурознавчий аналіз матеріалів щодо визначних архітектурних об єктів, які з різних причин не дійшли до нашого часу, але без яких неможливо уявити собі справжню історію української архітектури.

Розглянуто стан проблеми та історію питання, проаналізовано джерельну базу, становлення сучасної парадигми історико - архітектурних досліджень, з ясовано зв язок цих досліджень з підготовкою зводу пам яток історії та культури україни, простежено загальні процеси розвитку архітектури й містобудування в областях лівобережжя, формування архітектурної спадщини.

Основний обсяг монографії присвячено дослідженням 416 конкретних об єктів культурної спадщини київської області (лівобережної частини), чернігівської, полтавської, сумської, харківської, донецької, дніпропетровської областей. Наукове видання, розраховане на архітекторів, мистецтвознавців, урбаністів, культурологів, істориків, краєзнавців, працівників органів охорони культурної спадщини, активістів українського товариства охорони пам яток історії та культури і всіх, хто цікавиться українською історією та культурою. Монографію присвячено питанням дослідження містобудівного укладу старовинних населених місць україни, їх культурної спадщини, методів і форм збереження пам’яток та традиційного характеру середовища. Розглянуто стан проблеми та історію питання, проаналізовано джерельну базу, простежено формування сучасної методики досліджень, з’ясовано нормативно - правові засади містобудівної охорони пам’яток та збереження традиційного характеру середовища, дано розгорнутий аналіз практичних заходів щодо забезпечення збереження пам’яток та історично сформованого архітектурного середовища. Основний обсяг монографії присвячено дослідженням 27 конкретних історичних населених місць україни – міст, сіл, приміських слобід, монастирських комплексів (київ, чернівці, чигирин, полтава, чернігів, новгород - сіверський, суми, глухів, путивль, ромни, софроніївський, максаківський, гамаліївський монастирі та інші). У додатках наведено чинні нормативно - правові акти, що стосуються містобудівної охорони нерухомих пам’яток та збереження традиційного характеру середовища історичних населених місць, а також проекти відповідних нормативно - правових актів, що становлять певний методичний інтерес. Наукове видання, розраховане на архітекторів, мистецтвознавців, урбаністів, культурологів, істориків і всіх, хто цікавиться українською культурною спадщиною. Дерево було найпоширенішим матеріалом, з якого предки сучасних українців не тільки зводили різноманітні будівлі, а й виготовляли все необхідне для життя. Зразки народного житлового будівництва, традиційні українські млини, сакральні пам ятки, представлені на сторінках альбому, збудовані за допомогою найпростіших інструментів. Ця книжка розповідає про історико - мистецький феномен всесвітньо - історичного значення, який, на жаль, невблаганно відходить у минуле просто на очах нашого покоління, – українську дерев’яну архітектуру – та про її найвище досягнення – українсь­кий дерев’яний храм. За висновками авторитетних учених із різних країн (баністер флетчер, девід бакстон, йозеф стржиґовський та інші) наше дерев’яне церковне зодчество не має аналогів у народів світу.

У розвідці йдеться про найзнаменитіші дерев’яні хра­ми україни, про цікаві події минувшини та видатних людей, пов’язаних із цими шедеврами, про збереження та реставрацію ос­танніх, про наші вітчизняні музеї просто неба, які є чи не єдиним засобом урятувати такі пам’ятки.

Близько півтори сотні творів олійного живопису та графіки, а також картини, подаровані родині винниченка закордонними українськими художниками і зарубіжними митцями, – цю неоціненну спадщину майстра слова і пензля передала в україну в 2000 та 2002 роках українська вільна академія наук у сша. із золотими воротами, що служили понад 700 років головним в’їздом у місто, пов’язано багато історичних подій, про які розповідають літописи, перекази та легенди.

Висоцького, одного з авторів проекту відтворення золотих воріт, знайомить читачів з історією, дослідженнями та первісним виглядом споруди, а також із заходами, що вживаються для її збереження. Естетично, філософськи трактований шевченком художній образ україни з її духовними, культурними центрами – церквами, соборами, монастирями, перебуватиме у полі вашого зору.

У всі часи поїздок україною, починаючи з літа 1843 року, художник багато малював, записував, виконував поставлене перед собою завдання створити образ древньої унікальної землі, образ народу.

Але особливу увагу його, тонкого поціновувача архітектури, привертали українські храми, які самими своїми архітектурними формами, самою структурою, інтегрованістю в ландшафт унаочнюють духовну ауру українства. Результатом мандрівок шевченка україною та її історичними місцями є де­кілька альбомів з нотатками, записами народної творчості, ескізами, начер­ками, етюдами й малюнками, є й окремі численні аркуші акварелей, офортів, олівцевих рисунків, сепій, більшість яких зберігається в національному музеї тараса шевченка і на яких присутні опоетизовані українські храми.

Книжку присвячено монастирям і храмам волині – одного з найдавніших регіонів україни, якому належить визначна роль у формуванні та розвитку української архітектури.

Крім широко відомих монастирських ансамблів, які були осе­редками віри й просвітництва, та ве­личних храмів, що збереглись і донині, згадаємо й про ті, що зараз вже не існу­ють. Книжку присвячено історії, архітек­турі та мистецькому спадку однієї з перлин української культури – михайлів­ському золотоверхому монастирю, який протягом кількох століть був виз­начним осередком духовного життя народу.

На основі ґрунтовного аналізу істо­ричних джерел автори змальовують яскраві картини з історії уславленої оби­телі, насиченої драматичними подія­ми, мистецькими злетами, подвиж­ництвом, розповідають про шедеври михайлівського монастиря, як ті, що вціліли, так і ті, що були втрачені. Книжка присвячена найвизначнішому монастирському ансамблю південно - східної україни – святогірській свято - успенській лаврі на сіверському дінці, що на донеччині. Автор на підставі багатьох історичних джерел, архівних матеріалів, результатів науково - дослідних і проектних робіт розкриває етапи формування архітектурного ансамблю святих гір, його долю в різні часи історичного минулого україни, висвітлює питання відтворення архітектурних пам яток в умовах діяльності історико - архітектурного заповідника, відновлення монастиря в 90 - ті рр. Значні лісові масиви і досить щільна мережа річок, боліт та озер обумовили тривалу ізоляцію цього краю від оточуючого світу, а також існування тут чи не найбільшої кількості реліктових форм матеріальної та духовної культури в європі. Значення цього фак­тору зростає ще більше з погляду на локалі­зацію тут у давнину історичної прабать­ківщини слов ян, що дозволяє розглядати численні архітектурно - будівельні архаїз­ми полісся як первісні форми української сакральної архітектури.

На території полісся, а також на численних літературних та архівних джерелах, автор відтворює широку картину формуван­ня цілої низки найрізноманітніших типів дерев яних храмів та їх нерозривний зв язок з найдавнішими традиціями вітчизняного зодчества. На прикладах відомих і маловідомих пам яток оборонної архітектури розкриваються їх типологічні, конструктивно - технічні, стилістичні та архітектурно - мистецькі особливості. До кожної пам ятки подається розгорнутий науково - по­пулярний нарис про історію її будівництва, формування, реконструкції, про видатних особистостей та знаменні події, пов язані з цією спорудою. Розповідаючи про залишки давнього оборонного зод­чества – замки, фортеці, палаци та укріплені монастирі, автор закликає сучасників шанувати традиції наших предків, зберігати й охороняти пам ятки фортифікаційно­го будівництва – свідки славного минулого українського народу.

Дослідженням охоплено майже весь виробничий комплекс тогочасного києва, включаючи промисловість, залізничне господарство та перші загальноміські інженерні системи.

Вперше в одній книзі зібрано матеріал, який ілюструє різноманітні аспекти індустріального розвитку та виробничої забудови києва у найбільш визначальний історичний. Роблячи акцент на архітектурній спадщині, в книзі проаналізовано архітектурні форми, стилістичні напрямки, конструкції та будівельні матеріали, що використо­вувалися у промисловій архітектурі даного періоду.

Не залишилися поза увагою й основні ар­хітектурні конкурси та окремі пропозиції стосовно загального індустріального розвитку міста та окремих галузей міського господарства, ті інженерні досягнення та основні містобудівні рішення, які залишили після себе значний слід на теренах сучасного міста. Книга пропонується як довідковий матеріал для архітекторів, мистецтвознавців, істориків, краєзнавців та всіх тих, хто цікавиться історією розвитку промисловості та техніки в києві. Системно викладено формування будівельної діяльності людини від найдавніших ча­сів, становлення й розквіт архітектури київської русі, стильові, типологічні й конструктивні особливості монументального зод­чества в наступні історичні епохи.

Виконана із залучен­ням численних архівних джерел та з урахуванням досліджень багатьох поколінь вітчизняних і зарубіжних науковців, ця праця не лише впевнено засвідчує національні пріоритети в архітектурній спадщині, але й значно розширює коло видатних пам яток, що належать народу україни.

Розрахована на архітекторів, мистецтвознавців, художни­ків, культурологів, краєзнавців і широке коло читачів, які цікав­ляться розвитком української культури.

Подана інформація про найвідоміших архітекторів хх століття, історична довідка про функціонування нсау, роботи сучасних українських архітекторів з усіх регіонів україни.

Книжку присвячено історії, архітектурі та мистецькій спадщині першої гетьманської столиці чигирина, улюбленої резиденції бог­дана хмельницького в селі суботові й мотронинському свято - троїцькому монастирю в холодному яру.

петербурга, варшави і кракова, парижа і дюнкерка авторові книжки вда­лося виявити матеріали, за якими створено науково обгрунтовані проекти реставрації еллінської церкви - фортеці в суботові – усипаль­ниці богдана хмельницького, архітектурно­го ансамблю мотронинського монастиря, старовинного замку в чигирині, комплексу історичних адміністративних споруд, а та­кож збудовано ошатну каплицю покрови пресвятої богородиці, в крипті якої перепоховано сподвижників гетьмана. Ця книга – про унікальні пам’ятники архітектури криму, велика частина з яких виконана в історичних напрямках та інтернаціональному стилі – стилі мо­дерн, що отримав широку популярність в другій половині xix - початку xx століть. Дуже стримане внутрішнє оформлення, властиве скоріше католицьким храмам, привертає увагу до надзвичайно гармонійних пропорцій храму, просторового об єму та місцевих оздоблювальних матеріалів. На основі історичних матеріалів автори розповідають передісторію спорудження собору, його нелегку, а часом і трагічну долю, видатних священнослужителів і українців, які поховані біля нього. Автори здійснили спробу про­слідкувати унікальну долю цієї давньо­руської святині, заснованої наприкінці х ст на тлі суспільного розвитку та формуван­ня архітектурно - містобудівного середови­ща міста. На основі аналізу значного числа літературних та архівних джерел оз­начено етапи відбудови храму протягом xix - початку xx ст особливості мето­дики ведення реставраційно - відновлювальних робіт, внесок визначних архітекторів і художників у його відродження. Тому праця, в якій автор по­ставив собі за мету облікувати та описати всі замки та монастирі, вивчити їх стан і дати рекомендації щодо реставрації та використання, безпереч­но, актуальна. У наш перенасичений різноманітною інформацією час важко зіставля­ти відомості, імена і твори однієї доби, що належать до різних царин історії культури.

На розповіді про пам’ятки архітектури (переважно оборонної) надихнули літературні або фольк­лорні твори, які стосуються подій, що відбувалися під стінами твердинь. Георгій лукомський, що належить до піонерів українського мистецтвознавства, стояв біля джерел національного стилю в модерній архітекту­рі й малярстві і залишив непроминальний слід в історії нашої культури, опублікувавши низку мистецтвознавчих нарисів про садиби харківщини, батуринський і вишневецький палаци, луцький замок, архітектуру галичини та багато інших досліджень, зокрема монографію про київ. У книзі розповідається про життєвий і творчий шлях видатного зодчого, автора багатьох відомих споруд, якого знають і пам’ятають не лише в місті києві, в україні, але й польщі, ірані. Альбом — перше з часу проголошення україни незалежною державою фундаментальне видання, присвячене українському мистецтву в розмаїтті його видів, жанрів, напрямків та індивідуальних творчих спрямувань. Пропоновані дослідження демонструють об єктивну, науково - культурологічну й філософсько - парадигматичну картину аналізованих історико - культурних процесів окресленого періоду.

У монографію ввійшло чимало нових матеріалів, раніше не висвітлених, а також висловлений не тільки свіжий погляд на творчий процес багатьох митців, задіяних у тому часі, а й нове розуміння стильових явищ. До видання ввійшли найвизначніші пам’ятки, що репрезентують основні етапи типологічного та стильового розвитку архітектури україни з давніх часів до xx ст. Призначений для органів охорони історико - культурної спадщини, працівників наукових, проектних, реставраційних організацій і установ та спеціальних навчальних закладів, а також для широкого кола читачів, які цікавляться архітектурою та архітектурною спадщиною україни.

На основі нових матеріалів і досліджень представлено історико - архітектурний нарис про храмове будівництво кам’янця - подільського – унікального міста - фортеці. Упродовж кількох століть тут співісну­вали три християнські громади українців, вірменів та поляків, які створили урбаністичний феномен світового рівня. Книжка містить огляд основних напрямів становлення європейського архітектурознавства як окремої логоцентричної дисципліни гуманітарного циклу від часів античності. На основі опрацювання широкого комплексу архівних і літературних джерел автори, спираючись на результати власних дослідницьких розві­док і натурних обстежень, висвітлюють архітектурно - мистецьку еволюцію численних пам’яток від давньоруської доби до часів просвітництва – визначних монас­тирських ансамблів та православних і католицьких храмів. Окреме місце відведено характеристиці унікаль­них рухомих пам’яток сакрального мис­тецтва – іконопису, ливарництва, декоративного різьблення, гаптування, шитва тощо. З самого початку існу­вання фестивалю українські митці були його найактивнішими учасниками – як на рівні приватної участі (рєпін, мурашко, архипенко), так і у складі окремих угруповань (бойчукісти), і лише останні кілька років – у контексті національно­го представництва, часто викликаючи суперечки та захоплення. Висвітлюються новаторські пошуки та використання художніх традицій життя у різних регіонах україни, творчість маловідомих або й зовсім невідомих митців. Государственном музее украинского изобразительного искусства усср, киевском музее русского искусства, киев­ском музее западного и восточного искусства. Перша книга тритомника вибраних мистецтвознавчих статей академіка - секретаря відділення теорії та історії мистецтв академії мистецтв україни, заслуженого діяча мистецтв україни, доктора мистецтвознавства, професора о. Виняткова заслуга вченого полягає у його теоретичному, ідеологічному ос­мисленні феномена національної художньої культури, коли він наголосив, що непродуктивно розглядати «українське образотвор­че мистецтво через призму ледь не канонізованих матісса чи пікассо, далі або міро. Кращі художні полотна, навіть в умовах тоталітарного режиму, сприяли формуванню естетичних смаків народу, допомагали збереженню народних традицій, загальнолюдських цінностей. Загалом портрет набув оригінальних форм, був позначений гуманістичними тенденціями, широким використанням поетики й засобів образотворчого фольклору (натурний портрет а. Розвиток індустріального суспільства в україні супроводжувався складним протиборством різних суспільно - політичних течій, тенденцій, появою зденаціоналізованих українських підприємців та інтелігенції, що допомагали російським колонізаторам визискувати український народ. За таких умов передова література, освіта стають засобом ідейно - політичної боротьби, важливим чинником пробудження та розвитку соціальної і національної свідомості. Після періоду середньовічного небуття значної частини античних цінностей вона немов чарівний птах фенікс оживає в переосмисленому вигляді у творах митців відродження. На основі античної традиції в європейській практиці утверджується гуманістичний світогляд, цінності земного буття, ідеал досконалої гармонійної людини.

Саме поєднання гуманізму, допитливості, раціоналізму з мистецькою довершеністю робить культуру античного світу одним з провідних духовних надбань людства. Сучасне світосприйняття знову вимагає нового ставлення до взаємодії інтернаціонального і національного, загального і особливого, новітнього і традиційного. Злам століть - час переосмислень, у вітчизняному мистецтвознавстві він збігся з добою змін політичних, суспільний, ідеологічних, що уможливили відверту зміну парадигм. Найбільш ретельно переглядалася творча спадщина першої третини століття; коли виникали різні “ізми”, митці прагнули бути в мистецтві національно свідомими, коли формувалися різні творчі угруповання, існували дві поділені кордоном частини україни - “радянська” і “буржуазна”, а чимало українських художників взагалі працювали у парижі, мюнхені, берлині, празі, варшаві. Років тому неандертальська людина володіла членороздільною мовою, приручила тварин, користувалась каменем для обробки, виконувала прості технологічні операції. На зміну присвоюючому (споживчому) типу господарювання (збиральництво, полювання, мисливство) приходить продуктивний (виробляючий) тип господарювання, освоєно сучасний цикл сільськогосподарських робіт (обробка ґрунту, сівба, вирощування, збирання, зберігання і споживання). Якщо присвоюючий тип господарювання існує на основі спалюваних дров і домашнього виховання, то виробляючий використовує і силу вітру, падаючої води, приручених тварин, характеризується створенням школи.

Знайдено пектораль у кургані товста могила на дніпропетровщині археологом борисом мозолевським 21 червня 1971 р зберігається в музеї коштовностей у києво - печерській лаврі. Ткаченко, ніколи не поривав зв язків з батьківщиною - з успіхом експонував свої твори не тільки у паризьких салонах, а й на виставках товариства передвижників. Цьому сприяла не тільки її південна природа, сповнена морського повітря, сонця, а й статус міста - порту, що відкривало широкі можливості для зв язків зі світом. Збірка представників одеської художньої школи в музеї, на жаль, не вельми значна, проте дозволяє простежити своєрідність мистецьких спрямувань та особливості індивідуальної манери багатьох майстрів різних поколінь. Важливою для музею подією стала передача до його фондів у 2004 році частини мистецької колекції градобанку 9, в якій чимало творів українських художників - класиків. Минаючи періоди занепаду та розквіту, українська графіка розвивається від примітивних наскельних рисунків й орнаментики трипільської кераміки до блискучих взірців книжкової гравюри та естампу xvi - xviii століть, виступаючи багатим мистецько - вартісним історичним підґрунтям для активного сплеску естетично - функціональних графічних пошуків xx століття. В цей час виникає та поширюється, захопивши кілька десятиліть хх століття, ідейно - художній рух “модерн” з новою глобальною програмою всезагального естетичного перетворення. Функціональна спрямованість, притаманна програмі стилю “модерн”, виявила себе в піднятті тих галузей творчої діяльності, для яких поєднання масового та індивідуального мало особливе значення. В цей час у виробництво впроваджується новий спосіб друку з цинкографічного кліше, можливостям якого, на противагу традиційному світлотіневому, об ємно - просторовому рисунку, максимально відповідає графіка стилю “модерн”, що оперує плоскою плямою й широкою контурною лінією. Специфіка образотворчої мови стилю “модерн”, виражена у синтезі майстерного рисунку та його здатності до якісного поліграфічного відтворення, охоплює майже всі сторони друкованої графіки та значно піднімає її значення серед інших видів мистецтв. Майстри “модерну” (не лише художники - графіки, але й художники інших спеціальностей), створюють новий тип книги, акцентуючи на важливості цілісного сприйняття її художньої будови, не ілюструючи, а радше, декоруючи її. Підвалини руху до відродження книги високих художніх якостей заклали засновані, наприкінці хіх ст книговидавничі товариства, зокрема “вік”, фото - літодрукарня с. Забезпечуючи високу якість поліграфічного виконання, ці видавництва сприяють хоч і повільному, проте невпинному росту книговидавничої справи на україні. Власне, поступ у розвитку технологій та поліграфічної справи україни на межі століть, дещо випередив процес підвищення художньо - естетичної вартості друкованого слова, відродження якого розпочнеться пізніше, зі зміною потреб суспільства, його сприйняття та вимог до друкованої продукції. Фактично перші взірці “нової” української книги, рівноцінної за композиційними та художніми якостями європейським виданням, з являються лише на початку 1910 - их рр а про помітний поступ у розвитку української книги мова йтиме лише з 20 - их рр. Так, в епоху еллінізму в олександрії склався просвітницький центр, у якому перехрещувалися шляхи грецької і давньосхідної культурних традицій, розвивалися природничі і гуманітарні науки, філософські школи, розквітало високе мистецтво.