географія як система наук зно

географія як система наук зно

Зараз вона являє собою цілу систему наук, об єктом дослідження якої є географічна оболонка, окремі її компоненти, територіальне розміщення і розвиток господарства, населення землі, окремих її регіонів і країн. Природна зона (наприклад, зона степу, лісова зона); фізико - географічна країна (наприклад, східноєвропейська рівнина), фізико - географічна провінція (наприклад, новгород - сіверське полісся). Фізико - географічні науки вивчають географічну оболонку та її компоненти, тобто ту частину нашої планети, із якої людина бере все необхідне для свого існування та розвитку.

Кліматологія вивчає питання походження клімату й механізми його формування, описує та класифікує клімат різних областей землі, досліджує клімат минулого і прогнозує майбутні зміни клімату.

Крім неї, до складу економічної географії входять науки, які досліджують окремі складові господарства, зокрема промисловість, сільське господарство, сферу послуг. Вона вивчає взаємодію країн у масштабі всієї планети, а також вплив їх географічного положення та інших фізико - та суспільно - географічних особливостей на внутрішню й особливо зовнішню політику.

Для неї характерна практична спрямованість із метою вирішення проблем ефективного планування та проектування природно - господарських територіальних систем (вони охоплюють природу, населення й господарство), раціонального природокористування та гармонізації відносин між суспільством і природою. Результатами стало відкриття нових родовищ корисних копалин, зокрема природного газу, здійснення заходів із ліквідації наслідків аварії на чорнобильській аес, покращення екологічної ситуації в ряді регіонів країни, обґрунтування розміщення господарських об єктів, створення картографічних творів та баз даних, підготовка прогнозів щодо стану природних об єктів, можливих стихійних явищ, змін кількості та складу населення. Об єктом дослідження географії є географічна оболонка, окремі її компоненти, територіальне розміщення й розвиток господарства, населення землі, окремих її регіонів і країн. Соціально - та економіко - географічні науки вивчають взаємодію суспільства з навколишнім середовищем, закономірності розселення та розміщення виробництва, умови та особливості його розвитку в різних регіонах і країнах. В останні десятиліття виникла геоінформатика - наука, технологія та виробнича діяльність, в якій застосовують засоби інформатики для одержання, зберігання, переробки та відбору географічної інформації. Основними завданнями геоінформатики є створення баз географічних даних і керування ними, аналіз і моделювання географічних процесів та явищ, а також розроблення програмового забезпечення для реалізації перших двох цілей. Географічний простір - складний земний планетний простір, розташований на конкретній території, який розвивається в часі й охоплює всі сфери географічної оболонки.

На сучасному етапі розвитку суспільства основною метою географічних досліджень стало наукове обґрунтування шляхів раціонального природокористування, доцільної системи розселення та просторової організації економічної діяльності людини, створення основ екологічно безпечного розвитку суспільства. Одна з них - територіальність, тобто існування на певній території (на відміну від таких систем, як живий організм, мовні системи, складні технічні пристрої тощо). Стійкість - це здатність зберігати свої властивості та структуру протягом тривалого часу за умов зміни навколишнього середовища, а також повертатися до первісного стану.

Подібні геосистеми формуються внаслідок будівництва й експлуатації інженерних та інших споруд, комплексів і технічних засобів, що взаємодіють з навколишнім середовищем. По - друге, ландшафт (природний комплекс) передбачає не будь - який, а лише певний набір взаємопов язаних компонентів природи, кількість яких не може бути безкінечною. Згідно з просторовими розмірами виокремлюють кілька рівнів (класів) геосистем, основними з яких є глобальний (планетарний), субглобальний, регіональний та локальний. Роль географії у суспільстві здавна визначається передусім її пізнавальним характером, що полягає в накопиченні та зберіганні різних знань про географічний простір. Усі ці знання використовують у визначенні соціально - економічного розвитку територій з урахуванням природних, соціальних, економічних та екологічних чинників, для обґрунтування регіональної політики, регіональних цільових програм тощо. Загострення глобальних проблем створило загрозу існуванню людства на землі, що поставило перед географією завдання оптимізації стосунків між суспільством і природою, раціоналізації господарської діяльності. Географічний прогноз як складова частина соціально - економічних прогнозів визначає, як зміняться геосистеми у просторово - часових рамках регіонів світу, окремих країн, районів, міст. Вивчав рельєф правобережної частини україни; обгрунтував теорію еолового походження лесі; дав загальну х - стику підземнтм водам україни; описав карстові явища на поліссі. Український вчений у галузі міського електричного транспорту, доктор технічних наук, винахідник тролейбусного поїзда, редактор, член галузевих академій україни.

Проблеми маятникових трудових міграцій, використання робочої сили у прикарпатському регіоні, демогеографічну ситуацію в україні, загальну географію міграцій населення україни, етногеографію, територіальну систему розселення. Один із засновників структурної геоморфології; основні його праці присвячено питанням розвитку рельєфу; проблемам ландшафтознавства; проблемам фізико - географічного районування території україни.

Один із засновників агрометеорології; найважливіші наукові праці стосуються метеорології та фізичної географії; значну увагу приділяв питанням будови і загального вигляду земної кулі. Розробляв проблеми гідромеліорацій, гідрологічного режиму річок; уточнив рівняння водного балансу річкового басейну (рівняння пенка — оппокова); керував гідрологічними дослідженнями при будівництві дніпрогес. Властивостей ґрунту, впливу обмінних катіонів на механічні й водні властивості ґрунту, окультурення підзолистих і солонцюватих ґрунтів, ролі кальцію у збагаченні ґрунтів на гумус і фіксації в ґрунті мінеральних кольоїдів та гумусу тощо. Провадив розкопки в степовій смузі україни та на нижньому дону, досліджуючи катакомбні й сарматські поховання, перший дослідник приазов я (греко - варварські та сарматські поселення, провадив розкопки в степовій смузі україни та на нижньому дону, досліджуючи катакомбні й сарматські поховання, був заступником голови дніпрельстанської археологічної експедиції зони затоплення (1927—32). Краснов, запровадивши фітогеографію, пов’язав аналіз екологічних умов існування рослин - них угруповань з класифікацією кліматів кеппена, здійснив районування земної кулі за типами рослинності, дотримуючись зонально - географічного принципу.

Він виділив десять зон і п’ять ландшафтних областей; у кожному з виділених таксонів представив комплексну характеристику впливу середовища на рослинність. Характеристика ландшафтів представлена, починаючи з процесу вивітрювання і ґрунтоутворення, через рельєф і клімат аж до рослинного і тваринного світу та культурних ландшафтів (тобто за схемою, яка стала робочою лише у другій половині хх століття). Праці андрусова дали змогу розробити детальну стратиграфію неогенових відкладень понто - каспійської області, яка й досі є неперевершеним зразком щодо чіткості та точності підрозділів. Праці соколовського (понад 140) прісвячені вивчення фізично - хімічніе властівості ґрунт, обмінній катіони впліву окультурених підзолистих и солонцюватих ґрунти, кальцій збирається роли збагаченні ґрунти на гумус и фіксації в ґрунті. Соколовськом створив новий напри вівченні кольоїди збирається ґрунт, зробив цінній внесок у розвитку теорії про ґрунтовий кольоровий комплекс, виготовляючи конструкцію й агрономічне створення ґрунтових елементів. Він має основні кольорові кольорово - хімічні технології ґрунтів, пропонував метод спеціалізованого ґрунтування для боротьби із фільмами, що керують у мережевому каналі. Соколовський створив новьі напр у вивченні кольоїди ґрунт, зробив цінній внесок у використовуються теорії про ґрунтовий кольоровий комплекс, створюють структуру і створюють агрономічне значення ґрунту.

Наукові праці з економіки промисловості, економіки районів, розміщення і територіальної організації продуктивних сил, економічної географії урср, теорії народного господарства, зокрема агропромислового комплексоутворення, раціонального використання природних ресурсів. Фахівець у галузі теоретико - методологічних основ суспільної географії, проблем географії сільського господарства і агропромислового комплексоутворення україни, суспільно - географічних аспектів регіональної політики україни, методики організації навчального процесу у вищій школі, методики суспільно - географічних досліджень, територіальної організації митної діяльності. Розпочав наукову діяльність з дослідження проблем формування і функціонування державних кордонів та адміністративних меж, вивчення їхнього впливу на суспільно - географічне середовище, за результатами чого опублікував книгу «кордони україни.

Український історик, географ, громадська та військова діячка; перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера; четар української галицької армії. Запропоновано методику дослідження рекреаційно - туристських ресурсів, а також ресурсно - рекреаційної оцінки та паспортизації адміністративно - територіальних суб єктів україни, обгрунтовано їх рейтингове рекреаційне районування. У давній індії на початку нашої ери уявляли землю у вигляді випуклого диску, який лежить на спинах чотирьох слонів, які стоять на спині величезної черепахи, а та, в свою чергу, на змії, яка згорнувшись кільцем, замикає навколоземний простір. Давньогрецький вчений птоломей коротко описав території між віслою та доном із схематичними картами, на яких позначив річки та рельєфу цієї місцевості. У цей час арабські вчені ведуть важливі спостереження за природними процесами, мандрують країнами європи, азії та африки, вивчаючи життя та побут народів, складають описи та географічні карти.

Тому написана ним книжка, має назву “ходіння за три моря”, яка складається лише з 20 сторінок, але містить багато цікавої інформації про природу та побут індії. Волелюбні бійці, що не мирилися з утисками вождів, молодь, яка не знаходила застосування своїй силі на батьківщині, злочинці, що скоювали вбивства, об’єднувалися у бойові дружини й відправлялися в море на пошуки слави й нових земель. Згодом сюди приїхали нові переселенці, які не поривали зв язків зі своєю батьківщиною й продавали туди хутра, моржеві ікла, а в обмін одержували хліб, тканини, ліс, залізо. Навіть на першій моделі землі – глобусі німецького географа мартіна бехайма, створеного у 1492 році, який відбив географічні досягнення того часу, америка відсутня. Все розпочалося з захоплень територій на північному узбережжі африки генріхом мореплавцем (1394 - 1460) – португальським принцом, четвертим сином в королівській родині. Це підштовхнуло до рішучих дій одного з найкращих португальських моряків бартоломеу діаша (близько 1450 - 1500), який вирішив йти далі на південь, ніж його попередник. На згадку про перенесені випробування діаш назвав його мисом бур, але король португалії перейменував його в мис доброї надії – сподівання на те, що здійсниться заповітна мрія португальців. Така ціна була сплачена за нанесення на карту світу більш ніж 4000 км східного узбережжя африки та відкриття морського торговельного шляху з європи через африку в південну азію. У 1519­ – 1521 роках відбувся похід ернандо кортеса, який завершився завоюванням стародавньої держави ацтеків, що існувала на території сучасної мексики, а потім у 1523 р. На завойованих землях іспанські конкістадори мечем встановлювали своє панування, внаслідок чого іспанія перетворилась у велику колоніальну країну того часу.

Вони названі на честь його друга флорентійського мореплавця америго веспуччі, подорожі якого мали важливе значення для усвідомлення суті відкриття колумба. Веспуччі здійснив чотири мандрівки до берегів америки на кораблях під іспанським та португальським прапорами, при чому сам не організовував та не очолював жодної з них. Зіставивши отримані дані, веспуччі прийшов до висновку, що відкриті колумбом землі є не азією, а є до того незнаним материком, і запропонував назвати його “новим світом”. Але, маючи надзвичайний літературний хист, він яскраво описував зоряне небо південної півкулі, рослини, тварин, зовнішній вигляд та побут індіанців, що мало винятковий успіх у широкої публіки.

Це було підставою для німецького картографа мартіна вальдземюллера у 1507 році назвати “новий світ” на честь америго веспуччі америкою без узгодження з самими мореплавцем. італієць джон кабот (джованні кабото), який очолював англійську експедицію, повторно (після норманів) відкрив острови ньюфаундленд, ґренландію та узбережжя півострова лабрадор. Володимир атласов вивчав півострів камчатка, склав його докладну карту, зібрав докладні відомості про півострів чукотка, курильські та японські острови.

Пройшов зі своїми супутниками північним льодовитим океаном уздовж північної окраїни азії; відкрив протоку між азією та америкою, довівши їх відокремленість; відкрив і описав чукотський півострів (згодом його ім ям назвали мис півострова, який спочатку називали східним або великим кам яним носом). Ці експедиції виявили протоку між гренландією і американським материком, а також великий архіпелаг островів у льодовитому океані на північ від америки.

Баренц здійснив три зимівлі на західному узбережжі нової землі, куди він потрапив, шукаючи північний морський шлях до китаю та індії (у північно - східному напрямі). З одного боку, їх розвиток зумовив появу швидкісних і стійких проти стихії кораблів, а з другого - потребу в джерелах різноманітної сировини для розвитку господарства. Для захоплення дешевих джерел сировини європейські правителі посилали війська в різні частини планети, а для вивчення природних багатств споряджа­лися наукові експедиції. Джеймс кук — англійський мореплавець, перший антарктичний мореход, капітан вищого рангу, член королівського товариства — здійснив три кругосвітні подорожі. Олександр фон гумбольдт — німецький природознавець, географ та мандрівник — досліджував природу країн європи, центральної та південної америки, уралу, сибіру.

Шотландський мандрівник александр маккензі першим із європейців проплив річкою невільничою до великого невільничого озера, відкрив річку, що бере з цього озера початок і нині називається його ім ям, і доплив по ній до її впадіння у північний льодовитий океан. Вони мали знайти найкоротший шлях для торговельного сполучення між російськими портами на балтійському морі з аляскою, яку тоді називали російською америкою. Результати експедиції було описано беллінзгаузеном у книзі «двократні дослідження в південному льодовитому океані та плавання навколо світу впродовж 1819, 1820 і 1821 років, які було здійснено на шлюпах восток та мирний. Він першим припустив, що головним джерелом нілу є не голубий, як тоді вважали географи, а білий ніл, верхів’я якого слід шукати в екваторіальних районах африки.

У дослідженні цієї території особливо великі заслуги російських мандрівників петра петровича семенова - тян - шанського та миколи михайловича пржевальського. Він встановив межі тянь - шаню - однієї з головних гірських систем центральної азії, від крив хан - тенгрі, довгий час вважався найвищою вершиною тянь - шаню. Миклухо - маклай здійснив 10 подорожей і кілька окремих виїздів до островів нової гвінеї, філіппінських, півострова малакки, до материка австралії, островів у тихому океані. Під керівництвом географічних товариств або за їхньою активною участю організуються географічні експедиції, видаються географічні журнали, карти й праці видатних географів. У 1869 - 1870 роках під керівництвом павла платоновича чубинського була організована експедиція російського географічного товариства на україну (для вивчення побуту й традицій населення). Під час проходження цього курсу ви дізнаєтесь історію найвизначніших географічних відкриттів, опануєте навички використання планів і карт, пізнаєте таємниці оболонок землі та, найголовніше, навчитесь розв’язувати будь - які географічні задачі.