історія дня святого миколая
Yes але навіть після отримання такої високої посади святий миколай чудотворець не став одягатися в пишний одяг - він продовжував вести надзвичайно скромний спосіб життя і їв тільки один раз на день - увечері. У кого гаряче серце і бажання творити чудеса, є можливість допомогти діткам які найбільше хочуть і чекають дива, - у кожного в місті є школи інтернати, багатодітні сім ї або бідні люди, куди можна приїхати і подарувати кілька годин радості і тепла, солодощі, одяг. Але навіть після отримання такої високої посади святий миколай чудотворець не став одягатися в пишний одяг - він продовжував вести надзвичайно скромний спосіб життя і їв тільки один раз на день - увечері. У кого гаряче серце і бажання творити чудеса, є можливість допомогти діткам, які найбільше хочуть і чекають дива, - у кожного в місті є школи інтернати, багатодітні сім. За народними повір’ями, саме в цей день миколай чудотворець спускався на землю з небес і обходив весь світ, допомагаючи знедоленим і відновлюючи справедливість. За переказами, святий миколай народився у другій половині iii століття у місті патара у провінції лікія (історична область в малій азії) у сім’ї благочестивих батьків. Раніше, а подекуди і зараз, всі жителі села збирали гроші і у складчину ставили після молебню велику свічку, щоб святий миколай огородив їх від усіх бід і нещасть. У минулі століття в день зимового миколая здійснювали різноманітні угоди, укладали договори, тому що були впевнені, що цього дня ніхто не піде на обман, оскільки миколай чудотворець покарає шахрая і відновить справедливість. Маленький сирота все частіше тікав з багатого будинку до друзів, дітей убогих батьків, котрі жили в темних глиняних хатах і нерідко йшли спати голодними.
Ввечері микола тихенько, щоб слуги не бачили, побіг до комори, набрав у торбину борошна, налив пляшку олії, набрав повні кишені яблук, відшукав пару теплих панчіх та нові постільці, та сховав усе у велику торбу.
Ще одна легенда оповідає, що колись миколай допоміг трьом сестрам, батько яких втратив усі статки й навіть придане, яке готував до заміжжя своїх доньок. На харківщині існував звичай святкувати триденні миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.
На київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи.
Тож шануймо це прекрасне свято, яке дарує нам родинний затишок, тепло людських стосунків, нагоду згадати про тих, хто найбільше потребує нашої участі і допомоги, світлі моменти спілкування з дітлахами, відчуття дива. Як добре, що святий миколай існує, даруючи нагоду кожному із нас згадати серед невпинного швидкісного потоку щоденних турбот найголовніше, що він, насамперед, – людина, і що найголовніше – бути щасливим і дарувати це щастя іншим.
Коментарі
Дописати коментар