змістові лінії сучасних програм з природознавства

змістові лінії сучасних програм з природознавства

Забезпечити соціально - культурний розвиток особистості; формування культури мислення як прояву розумових властивостей; формування цілісної природничо - наукової картини світу, що охоплює систему знань, яка відображає основні закони і закономірності про природу та місце в ній людини; формування в межах вікових можливостей узагальнених способів (алгоритмів) предметно - перетворювальної діяльності з дотримання безпечних прийомів ручної праці та економного використання матеріалів; сприяння зміцненню здоров’я і нормальному фізичному розвитку; реалізація комунікативної функції фізичного виховання; розширення функціональних можливостей систем організму шляхом цілеспрямованого розвитку основних фізичних якостей і природних здібностей. Значно збільшено перелік пісень для виконання, що пропонуються на вибір учителя, що розширює можливості творчого підходу педагога до вибору репертуару та диференціації навчального процесу.

При цьому діяльнісна змістова лінія спрямована на формування в молодших школярів уміння вчитися, організовувати свою працю для досягнення результату, виконувати мисленнєві операції і практичні дії, володіти уміннями й навичками самоконтролю та самооцінки.

Зміст навчального матеріалу наскрізних тем соціальна складова здоров’я та психічна і духовна складова здоров’я доповнено актуальними темами, спрямованими, зокрема, на спонукання учнів до самостійного прийняття рішень; практичні роботи спрямовані на моделювання поведінки учнів. Комахи взимку, життя риб взимку, птахи взимку, живлення птахів взимку, осілі птахи, кочові птахи, підгодовування птахів взимку, звірі взимку, активний спосіб життя і зимова сплячка звірів, взаємозв’язки між станом неживої природи взимку та життям рослин і тварин. Матеріал, звісно, важливий, але навіть дуже досвідчений вчитель не зможе в рамках одного уроку дізнатися про життєвий досвід кожної дитини з цих питань. Мозок і нерви, і функцію нервової системи, і головний та спинний мозок, і нерви як провідники в нервовій системі, і керування диханням, серцебиттям, перетравлюванням їжі, і чинники, які шкодять нервовій системі тощо. Цікавим видається розділ запитай у природи, проте, на думку цом, було б доцільно розробити його не лише для першокласників, а також і для учнів 2 - 4 - х класів. Кулястість землі; карти півкуль; горизонт; сторони горизонту; лінія горизонту, а також виконати практичну роботу на тему визначання сторін горизонту за компасом у приміщеннях класу, школи, вдома, на подвір’ї. Впродовж цього уроку ще й має бути виконана практична робота надання першої допомоги при різних ушкодженнях кровоносних судин; вимірювання пульсу у стані спокою й після навантаження. Очевидно, що навіть за умови повного матеріального забезпечення школи дев’яти - десятирічні діти не здатні протягом 40 хвилин осягнути такий обсяг навчального матеріалу.

Наприклад, для того, щоб отримати досить низьку оцінку у 5 балів, учень початкової школи повинен не більше й не менше, а цілеспрямовано виявляти у процесі спостереження і називати більшу частину спільних ознак невеликої групи подібних об’єктів і простих зв’язків між ними тощо. Для отримання ж 9 - ти балів учню початкової школи потрібно встановлювати засвоєні на уроці міжпонятійні зв’язки; висловлювати оцінні судження про об’єкти природи, поведінку свою й інших у природі, для пояснення використовує як засвоєні природничі і нормативні знання, так і знання з життєвого досвіду, користуватися пошуковими системами інтернет, періодичними виданнями тощо. Сучасні уроки з природознавства повинні бути такі, щоб збуджувати розум та емоції й стати запорукою того, щоб уроки природознавства — нового предмета у початковій школі — стали не тільки цілком зрозумілими, а й улюбленими для молодших школярів. Адже маленьким учням дуже непросто осягнути зміст навчального предмета, у якому йдеться про основні закони і закономірності існування природи, про навколишній світ і місце в ньому людини.

У процесі вивчення природознавства перед учнями розкриваються безмежне розмаїття природних об’єктів та їх значення не тільки для якості життя, а й для самого існування людини на землі. Дітям, які у б років прийшли до школи, цікаво і корисно навчатися тоді, коли вони, ніби граючись, розглядають вірогідні й невірогідні життєві ситуації, обирають правильну відповідь з - поміж цілої низки можливих варіантів, залучаються до рольового моделювання з метою набуття власного досвіду спілкування з природою. Щодо успішного засвоєння вивченого на уроках природознавства матеріалу великі потенційні можливості мають діалогізація суб’єктів навчання (учитель – учень) і різноманітні тестові, ситуативні та творчі завдання, які входять до змісту підручників. Оскільки основна мета навчального предмета “природознавство” – формування природознавчої компетентності учнів шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу і людину, основ екологічних знань, опанування способів навчально - пізнавальної і природоохоронної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій у ставленні до природи.

Відповідає віковим особливостям учнів початкових класів та стає надзвичайно актуальним у наш час системне виховання екологічної культури, що ґрунтується на почутті поваги та любові до природи.

Тому одне з провідних положень нашої концепції полягає у постійному розкритті взаємозв’язків між розумовим розвитком і формуванням моральних засад особистості дитини та гуманного ставлення до всього живого. Водночас концептуальною ідеєю є формування природознавчої компетентності учнів на основі засвоєння системи інтегрованих знань про неживу та живу природу, ознайомлення з азами екологічних знань, опанування способів навчально - пізнавальної діяльності, розвитку ціннісних орієнтацій в різних сферах життєдіяльності та природоохоронної практики.

Ще однією з важливих концептуальних засад вивчення природознавства в початковій школі є орієнтація на пошукову діяльність, розвиток самостійності мислення вході формування природознавчої компетентності, а не на просте запам’ятовування учнями певних абстрактних знань та дій. Особлива увага приділялася практичному спрямуванню змісту підручників природознавства на застосування набутих учнями знань у різноманітних життєвих ситуаціях. Передусім це стосується правил поведінки серед природи, оцінних суджень щодо ставлення свого та інших людей до природи, участів доступній природоохоронній діяльності, починаючи з виготовлення простих годівничок для птахів, догляду за культурними рослинами, свійськими і домашніми тваринами в 1 - му класі та з поступовим ускладненням цієї діяльності в наступних класах. Вже в початковій школі можна зустріти таких учнів, яких не задовольняє робота зі шкільним підручником, вони читають спеціальну літературу, шукають відповіді на свої питання в різних галузях знань. Тому важливо саме в школі прищепити інтерес до різних областей науки і техніки, допомогти втілити в життя їхні плани і мрії, вивести школярів на дорогу пошуку в науці, в житті, допомогти найбільше повно розкрити свої здібності. Щоб залучити учнів до активної пізнавальної діяльності, ми намагаємося таким чином організувати свою роботу, щоб в учнів виникло бажання діяти і вносити нове у свій досвід. Сприйняття й розуміння молодшими школярами навчального матеріалу відбувається глибше, доступніше, емоційніше, якщо в процесі навчання вчитель доцільно використовує наочний матеріал. Коменський писав, що навчання треба розпочинати не із словесних тлумачень про речі, а з реальних спостережень за ними, бо це перехід від конкретного до абстрактного. Дослідницька наочність не лише сприяє доступності навчання, а й робить його більш важливим і невідємним засобом якості її засвоєєння як для дітей, так і для дорослих. Сухомлинський, розкриваючи методику уроку, де наголошував, що вчитель повинен створити таку супровідну наочність та дослідницьку діяльність, щоб викликати у дітей захоплення. Ефективність процесу сприйняття підвищується, коли перед учнями ставляться спеціальні завдання, проводяться спостереження, які спонукають їх придивлятися чи прислухатися до нових обєктів, виокремлювати їх характерні ознаки, об’єднувати в одне ціле, позначати побачене, почуте відповідними словами.

У таких ситуаціях в учнів швидше розвиваєть сяспостережливість, ніж тоді, коли сприймання наочних об’єктів є тільки ілюстрацією готових знань, повідомлюваних учителем. Особливого значення в навчанні молодших школярів, які за своєю природою прагнуть діяти, набувають практичні методи, одним з яких є лабораторні досліди.

Важливе значення в методиці початкового навчання надається оволодінню учнями дослідницькими і практичними вміннями, потрібними для вивчення природознавства. На цих уроках учні ознайомлюються з об’єктами та явищами природи на основі дослідницьких методів, посилення ролі самостійної роботи під час визначення сталих ознак природніх об’єктів. На уроках природознавства цікавою і життєво важливою є різноманітна робота практичного характеру — із рулеткою, термометром, терезами, флюгером, виготовлення макетів тощо. Значно легше привчити дітей до дослідження, коли ми самі показуємо приклад у цьому відношенні, а головне щоб діти бачили як ретельно підготовлений вчитель до дослідницьких занять. Щоб учні серйозніше сприймали дослідницьку діяльність на уроці вчитель своїм настроєм передає їм почуття того, що відбувається щось дуже важливе і необхідне для подальшого життя. У художньому оформленні підручника для 1 - го класу з першої й до останньої сторінки автори дотрималися фенологічного принципу, внизу розвороту відтворено поверхню землі, вкриту трав’янистою рослинністю, а верхня його частина – це ніби верхівки дерев. Крім того, включення в оформлення сторінок підручника фотографій стане додатковим нагадуванням про необхідність проведення регулярних спостережень за сезонними змінами в природі. їжачком хитрячком, синьокрилою сойкою, сонечком семикрапочкою та карасиком золотенком (до речі, реальний біологічний вид – карась золотистий – занесений до червоної книги україни). Своєрідність підручника для 1 - го класу вбачається у пріоритетному використанні фотозображень природи, що продиктовано самим змістом навчального предмета та ідеєю наближення дітей до природи.

Усвідомивши, з допомогою вчителя питання, яке потребує розв’язання, діти обмірковують способи його вирішення, будують різні припущення, перевіряють їх шляхом постановки дослідів, спостерігають викликане ними самими явище, роблять висновки.

Вона розробляє зміст компонентів методичної системи, умови їх реалізації з урахуванням специфіки навчального предмета та вікових особливостей молодших школярів, розробляє технологію управління процесом навчання, спрямовану на освіту, розвиток і виховання особистості. Вивчення історичного досвіду методики навчання природознавства, визначення освітніх, розвивальних та виховних цілей природознавства та його місця в початковій школі, розробка змісту природознавства як навчального предмету, розробка методів, прийомів, засобів наочності та схема організації процесу навчання природознавства в початковій школі. Зуєв розробив основи таких теоретичних проблем методики як послідовність та система змісту шкільного предмету, доступність його викладання, активне та свідоме засвоєння знань, зв’язок шкільного природознавства з практичною діяльністю людей. Ушинський (1824 - 1870) визнавав необхідність наочного навчання, надавав особливого значення словесним методам та спостереженням у природі, склав книги для дітей “рідне слово“ та “дитячий світ”. Статутом 1786 року визначалось, що набуття знань з природознавства та географії має бути орієнтовано на використання природних багатств, тому підручник в. Статут нової шкільної реформи 1864 року вилучає його знову, та завдяки діям вчених - методистів, вимогам часу, реформі шкільної освіти в 1902, курс природознавства був введений у початкової школи.

Герда для вчителів “предметні уроки в початковій школі” надає рекомендації з навчання учнів природознавству, застосування наочності, використовування форм навчання. Він видав книгу “основи загальної методики природознавства”, де указав на необхідність показувати учням взаємовідношення, які існують у природі, тобто, сприяв зародженню екологічної освіти.

Він розробив форми організації навчального процесу, показав необхідність предметних уроків, вважав, що урок – є головною частиною навчання, домашні завдання лише доповнюють уроки.

Завдяки вченим - методистам дореволюційного періоду була складена більшість тих методичних розробок, які використовували у наступні етапи розвитку науки.

Основна його спадщина – це книга “питання загальної методики викладання природознавства”, де показаний процес формування уявлень та понять про предмети та явища. Половінкін (1877 - 1955) розробив першу методику викладання географії в початковій школі, показав необхідність проведення екскурсій з ознайомлення з рідною місцевістю. Студенти повинні знати предмет та завдання методики викладання природознавства, її становлення, спадщину видатних вчених, вміти робити аналіз навчального матеріалу.

Проблема формування та розвитку понять, в тому числі і краєзнавчих, як в теорії методики викладання, так і в практиці навчання – одна з найбільш актуальних та складних. Сковородою „пізнай природу, пізнай свій народ, пізнай себе” якнайкраще відображає зміст краєзнавства, визначає його особливе місце в сучасному навчально - виховному процесі. З теорії та історії педагогіки відомо, що краєзнавча діяльність виникає, розглядається і розвивається як форма педагогічного впливу на людину ще з середньовіччя – у працях ф. Краєзнавча діяльність, в процесі якої формуються краєзнавчі поняття, - це інтегративна форма навчально - виховного процесу, що сприяє вибору оптимального комплексу психолого - педагогічних умов і засобів всестороннього впливу на особистість учнів. Саме через краєзнавство формуються системні уявлення про природу рідного краю, історико - культурне середовище, відновлюються зв’язки між ландшафтом, рослинним і тваринним світом та людиною, яка, спілкуючись із цим світом, інтегрується в нього, уособлює себе як його невід’ємна частина. У початковій школі закладаються основи світогляду дитини, виховується любов до рідного краю, повага до свого народу, формується відповідальне, гуманне ставлення до природи.

Одним із засобів, що допомагають успішному вирішенню цих завдань і сприятиме формуванню краєзнавчих понять є поєднання вивчення природи і історії краю та історії родини.

Тема передбачає знайомство з географічним положенням рідного краю на мапі україни, вивчення погоди та клімату, корисних копалин та грунтів, природних угруповань, розвиток промисловості, тваринництва, рослинництва та охорона природи рідного краю. Третій напрям –тема „людина — частина природи”, і як все живе на землі, вона живе у згоді з біоритмом землі, на якій народилася, пізнає природу, досліджує умови свого життя. Вивчення народних свят, скарбів україни, славетних українців, державних та історичних символів та пам’яток є важливою умовою формування краєзнавчих понять. Виходячи з умов середовища, людина створює традиції в харчуванні, в побудові житла, в одязі; відповідно до умов середовища життя формується і духовна культура людей, відбита в народному календарі, в піснях, приказках, казках тощо. Теоретичний матеріал бажано доповнювати системою бесід в умовах екскурсії, значною кількістю різноманітних завдань (вікторин, конкурсів, загадок, вікторинами “відгадай зашифровані рослини і тварини”, вікторинами на краще знання водних та наземних представників тваринного світу, конкурс на краще знання пісень про рослини (квіти) і тварини), які забезпечували формування краєзнавчих понять, виробленню умінь і навичок учнів. Розвиток понять – це довготривалий процес набуття знань, в якому важливе значення мають питання та завдання, які передбачають установлення логічних зв’язків між окремими поняттями, які необхідно засвоїти.

Процес пізнавальної діяльності починається із сприймання окремих явищ, предметів, подій, які відбуваються через відчуття окремих ознак або властивостей, що діють на аналізатори суб’єкта. Уявлення – це чуттєво - наочний, узагальнений образ, в якому відображені зовнішні ознаки, властивості, зв’язки раніше сприйнятого об’єкта чи групи об’єктів. В цьому розкривається сутність речей, істотні ознаки, властивості предметів і явищ, внутрішні зв’язки і відношення між ними та їхні внутрішні протиріччя. Спостереження та практична робота дозволяють сформувати уявлення, які стають основою формування первісних наукових понять, простих за змістом, які потім об’єднуються в складні та більш змістовні за обсягом. Русової висвітлюється значення народної педагогіки, виховний ідеал, цілі, завдання, зміст, принципи і засоби якої знайшли своє відображення і втілення в рідній мові, фольклорі, національних звичаях, святах, обрядах, символах і різних видах народного мистецтва, у дитячих народних іграх та іграшках, у живій практиці трудового і сімейного виховання, у народних ремеслах і промислах, у родинно - побутовій культурі. Ушинський відносно педагогічного впливу народної педагогіки на формування особистості зазначив, що “виховання”, створене самим народом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях або запозичених в іншого народу”. Українська народна педагогіка створила значну кількість народних ігор, які мають всебічне значення і можуть успішно використовуватись у сучасному педагогічному процесі. Веснянки та гаївки – це пробудження природи, благословення весни, свято івана купала – символ молодості та краси, а зажинки та обжинки ущедряють землю на багатий врожай і возвеличують працьовиті руки, що виростили його. Для морального та естетичного виховання дітей велике значення має сімейно - побутова культура, бо вона базується на глибокій повазі до особистості дитини, природи рідного довкілля відповідно до моралі українського народу.

Народна педагогіка, її наступна розробка в працях видатних вчених - педагогів у наш час є основою, на який базується морально - естетичне виховання дітей. Незалежно від варіативності початкова природничонаукова освіта повинна відповідати загальним принципам визначення змісту з урахуванням соціального замовлення суспільства школі, рівня розвитку базової науки та інше.

До них належать принцип інтеграції, принцип науковості, застосування дидактичних принципів, принцип практичного спрямування, краєзнавчий та екологічний. Основна мета курсу – формування особистості майбутнього громадянина україни – людини, здатної брати на себе відповідальність за своє майбутнє і майбутнє рідної землі (природне довкілля) та свого народу (суспільне довкілля). Природне довкілля учень пізнає як через засвоєння знань про природу, так і через багаторазові спостереження і дослідження довкілля та живих істот, що оточують його, набуває переконань у необхідності збереження стабільності довкілля, дізнається про несприятливі наслідки господарської діяльності людини, шкідливі техногенні впливи, вчиться їм запобігати.

Гільберг, завідувач кафедри теорії та методики природничо - математичних дисциплін та технологій хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат географічних наук, доцент (керівник групи); і. Метою базової загальної середньої освіти є розвиток і соціалізація особистості учнів, формування їхньої національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення й поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів. Випускник основної школи — це патріот україни, який знає її історію; носій української культури, який поважає культуру інших народів; компетентний мовець, що вільно спілкується державною мовою, володіє також рідною (у разі відмінності) й однією чи кількома іноземними мовами, має бажання і здатність до самоосвіти, виявляє активність і відповідальність у громадському й особистому житті, здатний до підприємливості й ініціативності, має уявлення про світобудову, бережно ставиться до природи, безпечно й доцільно використовує досягнення науки і техніки, дотримується здорового способу життя. Розуміння цінності спільної діяльності й взаємодопомоги у вирішенні проблем; підбадьорювання учасників групи і надання їм допомоги у виконанні завдань. Застосовувати природничі знання в повсякденному житті для забезпечення безпеки життєдіяльності, грамотного використання тіл, речовин, техніки, збереження довкілля і здоров’я; предметна природничо - наукова компетентність формується на основі опанування учнями різними видами соціального досвіду, який включає знання про природу (знаннєвий компонент), способи навчально - пізнавальної діяльності (діяльнісний компонент), ціннісні орієнтації в різних сферах життєдіяльності (ціннісний компонент). Розуміння цінності спільної діяльності і взаємодопомоги у вирішенні проблем довкілля; відповідальність за ощадне використання природних ресурсів, екологічний стан у місцевій громаді, в україні і світі; усвідомлення власної відповідальності за збереження природи і здоров’я. Загальний обсяг навчального часу становить 70 год, з них 3 год — резервний час, що може бути використаний учителем на власний розсуд для організації різноманітних форм навчальної діяльності. Відповідно до державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою кабінету міністрів україни від 23 листопада 2011 р. Діяльнісний підхід, використання для пізнання навколишнього світу різних методів і прийомів, робота з різними джерелами інформації для розв’язування проблемних завдань. Поряд із фронтальними та індивідуальними формами роботи необхідно залучати школярів до колективної діяльності (парна, групова робота) із застосуванням інноваційних методик та використанням інформаційно - комунікаційних засобів (наприклад, електронного планетарію, відеосюжетів, віртуальних екскурсій тощо), що сприятиме формуванню в учнів комунікативної та соціальної компетентностей. Учні мають робити проект самостійно (від планування до презентування продукту), проте з обов’язковим супроводом учителя та можливістю постійного консультування з ним. На початку роботи учнів над проектом вчитель здійснює діагностику наявних в учнів компетентностей, відслідковує прогрес учнів з формування потрібних компетентностей в ході виконання і здійснює разом з учнями оцінювання рівня їхньої сформованості після виконання проектів. Створюють умови для кращого розуміння основних природничо - наукових понять, що підлягають засвоєнню; передбачають виконання учнями завдань, що пов’язані з реальним життям учнів; спрямовані на вирішення конкретної проблеми; є посильними для виконання всіма учнями даної вікової категорії. Проте слід зауважити, що кількість проектів і тематика, залежно від навчальних цілей, які ставить перед учнями вчитель, особливостей класу, досвіду вчителя і учнів у виконанні проектів, можуть бути змінені. Оскільки підготовка до виконання проектів вимагає значного часового ресурсу, кваліфікації та досвіду вчителя, залежить від попередніх умінь учнів, а також через те, що проектна діяльність вимагає досить багато часу і зусиль учнів і вчителів упродовж виконання проектів у класі, що може призвести до збільшення навантаження учнів, доцільно узгодити кількість проектів в кожному конкретному класі з викладачами інших навчальних предметів. Бажано узгодити з учителями інших предметів, які працюють в цьому класі і також виконують з учнями проекти, спільні вимоги щодо наскрізних умінь учнів, які формуються і розвиваються при виконанні ними проектів. Так, головними навчальними завданнями в першому запропонованому проекті є формування вміння збирати і фіксувати дані, представляти їх наочно, формулювати висновки (математична, інформаційно - цифрова компетентність, уміння вчитися впродовж життя), у другому — базових навичок співробітництва (соціальна компетентність), у третьому — вести тривале спостереження, фіксувати дані в журналі спостережень, формулювати гіпотези, планувати і проводити дослідження, пояснювати отримані результати (компетентності у природничих науках і технологіях). Тематику завдань навчальних проектів учитель може змінювати відповідно до матеріально - технічного забезпечення, наявності власних цікавих дидактичних розробок, рівня підготовленості класу, особливостей природи свого краю тощо. Важливе значення для емоційно - естетичного сприйняття природи мають спостереження за природою, дидактичні ігри, власні дослідження, вирішення ситуативних завдань, творчі завдання, уроки, що їх проведено у формі подорожі, віртуальної екскурсії, усного журналу, репортажу з місця подій, святкування дня землі, дня космонавтики, дня прильоту птахів, екологічні акції тощо. Такі форми проведення навчальних занять позитивно впливають на формування емоційного ставлення до природи, навчають оцінювати власну діяльність, сприяють розвитку уяви і фантазії. У навчальних цілях доцільно використовувати місцевий природознавчий та краєзнавчий матеріал, проводити екскурсії у природу, населеним пунктом, до краєзнавчого або природничого музею, будинку природи, планетарію, обсерваторії. Серед рекомендованих видів робіт учитель може обрати ті, які вважає найбільш корисними, до того ж він може змінювати теми висловлень у відповідності до інтересів і потреб кожного класу.

Осучаснено перелік запропонованих до вивчення ділових паперів (вилучено автобіографію, протокол, витяг із протоколу; розписку в 7 класі замінено на звіт про виконану роботу, план роботи перенесено з 6 - ого у 8 клас). Спрогнозовано портрет випускника основної школи, патріота україни, який поважає історію і культуру своєї та інших країн, вільно володіє державною мовою, активний і відповідальний у громадському й особистому житті, підприємливий та ініціативний, дотримується здорового способу життя. Визначено очікувані результати навчально - пізнавальної діяльності учнів відповідно до рівнів і дескрипторів комунікативних умінь загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти (комунікативна компетентність). із змісту навчального матеріалу вилучено другорядні для цілісного сприймання і системного розуміння історії фрагменти або запропоновано (як у випадку історії сходу) вивчати їх оглядово. Збережено тільки досяжні для учнів відповідного віку очікувані результати навчання і скорочено вимоги щодо знання фактологічного матеріалу (дат, імен, подій, термінів). Натомість запропоновано орієнтовну тематику практичних і творчих робіт із зазначенням, що вони є невід’ємною частиною навчання історії в сучасній школі і можуть відбуватися в різних формах, зокрема й у формі практичних занять. її укладено так, аби в навчальній роботі вчитель міг надалі використовувати наявні підручники і водночас мав можливість залучати інформацію з інших джерел. Частина пропозицій стосувалася організації медичного контролю або правил безпеки під час уроку, частина – правил ведення шкільної документації (заповнення журналу, написання конспектів тощо), а також матеріально - технічної бази та складання розкладу.

Оскільки додаткова кількість годин, яку просила більшість дописувачів, не входила до повноважень робочої групи, було прийнято рішення максимально розвантажити наявний матеріал в межах діючого стандарту.

Вилучено деякий матеріал, який не використовується ні для логічного розгортання курсу, ні під час розв’язування задач і не має прикладного значення, звужено межі застосування окремих математичних фактів, зменшено обсяг громіздких обчислень і перетворень. Розвантаження відбулося і шляхом уточнення, корегування очікуваних результатів навчально - пізнавальної діяльності учнів з метою спрощення деяких з них, уникнення надмірної їх деталізації. На перше місце поставлено очікувані результати навчально - пізнавальної діяльності учнів, а не зміст навчального матеріалу, необхідний для їх досягнення, щоб підкреслити, що не самі знання є основною метою навчання. Повернуто основні задачі на побудову, але на рівні ознайомлення саме з основними побудовами (без вироблення уміння розв’язувати задачі на побудову за допомогою основних задач). Відповідно до змістових змін відкореговано знанєєвий, діяльнісний та ціннісний компоненти; практичні роботи та дослідницький практикум, демонстрації та організацію спостережень. Учителю не потрібно концентрувати увагу на змісті матеріалу, бо у нього є дороговказ – компетентності, якими має оволодіти дитина і під ці компетентності будує виклад навчального матеріалу.

Значна частина пропозицій стосувалась структури навчального плану, кількості годин на викладання географії, але зміна структури навчального плану не входила до нашої компетенції, тому подібні пропозиції не могли бути розглянуті. Вирішено регламентувати години тільки за розділами, тобто вчителю самому надана можливість визначати кількість годин на вивчення тієї чи іншої теми в залежності від своїх можливостей, уподобань, умов роботи та учнівського контингенту.

Так, ці питання є складними для вивчення, але зважаючи на те, що україна перебуває у стані війни, для наших воїнів просто життєво необхідні знання з картографії та топографії, вважаємо, що дане питання є дуже важливим для вивчення на сучасному етапі. Розкрито компетентнісний потенціал навчального предмета, складено таблицю, в якій кожну ключову компетентність скорельовано з предметним змістом і навчальними ресурсами для її формування. Надана свобода вчителю у формуванні розподілу годин між розділами курсу, можливості змінювати послідовність вивчення розділів, переносити питання змісту із класу в клас. У темі з органічної хімії структуровано чинний зміст; посилено увагу до актуального нині питання переробки нафти і застосування її продуктів (описовий матеріал, без використання хімічних формул). Не враховано пропозиції, що суперечать державному стандарту, не відповідають віковим особливостям учнів, стосуються навчання хімії у старшій школі або проблем методики навчання. Розкрито компетентнісний потенціал навчального предмета, укладено таблицю, в якій кожну ключову компетентність скорельовано з предметним змістом і навчальними ресурсами для її формування. Певна частина пропозицій не могла бути задоволена в рамках теперішнього процесу, наприклад, щодо поділу інформатики на два предмети; ці пропозиції відхилено. Розкрито компетентнісний потенціал навчального предмета, у пояснювальній записці наведено таблицю, де вказано, як розкриваються в предметі ключові компетентності. Для повноцінного запровадження проектної технології у змісті трудового навчання учнів необхідно звільнити учителя від жорсткої регламентації навчального часу, дозволити учителю та учням більш творчо обирати вид практичної роботи, об єкт проектування, матеріали і технології для реалізації проекту — конструювати навчальний процес, який буде значимим у першу чергу для учнів. Ця робота ґрунтувалась на ретельному аналізі висловлених пропозицій, реальної роботи сучасного учителя, також врахування реальних можливостей шкільної майстерні. За рахунок вище зазначених скорочень змісту навчального матеріалу та значного його перегрупування, збільшено можливість створення нових умов роботи учителя, набуття ним автономії у плануванні і організації проектної діяльності школярів. Така автономія проявляється не лише у самостійному розподілі учителем навчальних годин, але й можливості самим учням конструювати у співпраці з ним навчальне середовище, що зорієнтоване на їхні потреби, навчальні інтереси, дозволяє реалізувати їх творчий потенціал.