вірш українська рідна мова мелодійна світанкова
- батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір я бабусі чи дідуся, до яких ви їздите у гості. “найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його і багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування. А зараз ми відкриємо перед вами, дорогі друзі, шанувальники української мови, розум, мудрість, гумор нашого талоновитого народу, який любить жартувати.
і хотіла б, щоб від сьогоднішнього дня ви залишили у своєму серці хоча б одну краплину любови до рідної мови, щоб ви завжди пам’ятали про те багатство, яке є у кожного з нас, а багатство це — є наша рідна мова. Болем очей продивлена, смутком багать продимлена, з хлібом у душу всмоктана, в поті людськім намокнута, з кров ю моєю змішана і аж до скону залишена в серці моїм. Щоб людському щастю дбанок свій надбати; щоб раділа з мене україна - мати, щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою, в гніві бився блисками, а в любові — рутою. Це пишний яр, а не сумне провалля; збирайте, як розумний садівник, достиглий овоч у грінченка й даля, не майте гніву до моїх порад і не лінуйтесь доглядать свій сад. Пісні, казки та вірші про рідну мову — потужний інструмент збереження та розвитку духовної спадщини українців, дбайливо ограненої та подарованої нам прадідами.
Тож читай, перечитуй, вивчай напам’ять вірші про рідну мову, слідкуй за власним мовленням, плекай свою мову, бережи її чистоту — і вона ніколи не загубиться в різнотрав’ї інших мов та говірок світу.
Перше слово – крик любови, сміх і радість немовляти – неповторне слово мати – про життя найперше слово… друге слово – гімн величний, грім звитяг і клекіт орлий, – звук вітчизни неповторний і простий, і предковічний… ну, а третє слово – мила – буря крові, пісня рвійна і така, як пах любистку, і така, як мрійка мрійна… перейшов усі світи я – є прекрасних мов багато, але першою, як мати, серед мов лиш ти є. Ти моя щира, гартована мова, я тебе видобуть з піхви готова, тільки ж ти кров з мого серця проллєш, вражого ж серця клинком не проб’єш… брязне клинок об залізо кайданів, піде луна по твердинях тиранів, стрінеться з брязкотом інших мечей, з гуком нових, не тюремних речей. Перше слово – крик любови, сміх і радість немовляти – неповторне слово “мати” – про життя найперше слово… перейшов усі світи я – є прекрасних мов багато, але першою, як мати, серед мов лиш ти є. Пахне молоком і споришами… скільки в ній ласкавості і шани, скільки в ній тривожності людської, і надій, і сивини гіркої… колискова пісня, колискова – то солодка материна мова.
Коментарі
Дописати коментар