технологія чую бачу роблю

технологія чую бачу роблю

Повноцінна діяльність усіх органів чуття дає змогу дітям відчувати все навколо, помічати зміни, дивитися і бачити, слухати і чути, адекватно сприймати навколишній світ. Ефективним засобом довготривалого підтримання інтересу дітей до заняття та попередження їх втоми є використання мультисенсорного підходу до організації освітнього процесу.

Multum - багато, sensus - сприймання, відчуття, почуття) - навчання з опорою на всі канали сприймання кожного з органів чуття (слуху, зору, дотику, нюху, смаку), що сприяє ефективнішому засвоєнню нового матеріалу (і. Обов язковим елементом технології і невід ємною частиною розвивального середовища є обладнання сенсорної кімнати (забезпечує поєднання різних стимуляторів - кольору, музики, запахів, тактильних відчуттів). Регулярна зміна завдань, спрямованих на різні канали сприймання, дає змогу зафіксувати та утримати увагу кожної дитини під час роботи, зберегти її пізнавальний інтерес та зберегти засвоєний матеріал у довготривалій пам яті. Використання цих методів, одночасне поєднання окремих з них в освітньому процесі, дозволяє активізувати всі види мислительної діяльності, що прискорює засвоєння дітьми знань, умінь і навичок. По ходу мандрівки діти відшукують місцеві квіти, що вирощуються у кожній з відвіданих країн, складають корзини і приносять їх своїм мамам з нагоди свята 8 березня. Самостійні ігри дітей з макетом знайомої гри (макет гри може бути створеним у коробці, іграшки використовуються ті, які застосовувались при показі казки (дивитись пункт 1). Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам. Одним із найважливіших напрямків удосконалення навчання учнів початкових класів є пошуки впровадження у навчально - виховний процес інтерактивних технологій. При запровадженні цієї технології знання засвоюються набагато краще, адже інтерактивні методики розраховані не на запам’ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та пошук її вирішення. Роль учителя стає роллю одного з партнерів у навчальному процесі, вчителі залучають усіх учнів до активного одержання знань, складання схем, до творчої діяльності. Розуміючи не лише зміст, а й особливості процесу навчання, учні перетворюються на особистостей, здатних упродовж всього життя відкривати нові ідеї та інформацію і трансформувати її у практичні вміння та навички.

• згадати все, що відомо з цієї теми (важливо згадати все, що знаєте чи думаєте, що спаде вам на думку з теми; немає значення, чи правильне те, що згадали, чи ні). Сьогодні ми з вами зібралися для того, щоб пригадати все, що ви знаєте, та, можливо, довідатися щось нове про сучасні виховні технології в роботі педагога - організатора. На наших зібраннях ми не раз обговорювали різноманітні технології та методи виховання, проводили практичні навчання по впровадженню їх у практику роботи, переймали досвід один в одного на семінарах. Пріоритетна роль у виховній роботі навчального закладу належить активним методам, що базуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини, сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи і творчості учнів. Саме тому особливе значення надається технології виховних проектів як організаційній формі роботи, яка, на відміну від звичайного заходу, спрямована на розвиток навичок співробітництва і ділового спілкування в колективі, передбачає поєднання індивідуальної самостійної роботи із груповими заняттями, обговорення дискусійних питань, наявність всередині себе дослідницької методики, створення учнями кінцевого продукту (результату) їх власної творчої діяльності. Отже, використовуючи проектну методику, педагоги - організатори створюють умови, насамперед, для самореалізації своїх вихованців, враховуючи їх інтереси, надаючи кожному можливість проявити і розвинути свої творчі здібності. Techne — мистецтво, майстерність; logos — наука) у виробничому процесі означає систему запропонованих наукою засобів, способів і алгоритмів, застосування яких забезпечує наперед визначені результати діяльності, гарантує отримання продукції заданої кількості і якості. Поки журі підводитиме підсумки та визначатиме переможця, я вам пропоную переглянути відеоролик про роботу педагогів - організаторів та участь їх вихованців у районних конкурсах. У національній доктрині розвитку освіти, затвердженій указом президента україни у квітні 2002 року, обґрунтовано завдання оновлення змісту освіти та навчально - виховного процесу.

Як відомо, навчально - виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що зміни неможливі без застосування на уроках інтерактивних технологій, які грунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками тощо. Особистісний підхід до навчально - виховного процесу передбачає певну переорієнтацію свідомості вчителя, погляду на особистість учня та на себе як цінність та самоцінність. А всі зміни в системі освіти повинні розглядатися в контексті удосконаленого уроку, навчання на якому має підпорядковуватися не повідомленню матеріалу й перевірці знань, а виявленню досвіду учнів щодо викладеної вчителем інформації. Завдання вчителя - пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, а не змушувати учня схилятися до своєї думки; розвивати критичне мислення школярів, тобто навчати здатності самостійно аналізувати інформацію; формувати вміння бачити помилки у твердженнях товаришів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, прагнути пошуку оптимальних рішень; обирати свою позицію стосовно тих чи інших питань тощо. Якщо ми хочемо залучити особистість до освітнього процесу (уроку), то зобов язані допомогти дитині побачити в ньому свою значущість, мотиви власної діяльності. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Ймовірно, у своїй класифікації вчений використовує пасивність як визначення низького рівня активності учнів, де переважає репродуктивна діяльність, а самостійність і творчість практично відсутні. Основні методи навчання - це різноманітні творчі та проблемні завдання, проблемні ситуації, самостійна робота, запитання від учителя до учня і навпаки.

інтерактивна модель навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити найсприятливіші, комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуватиме свою успішність, інтелектуальну спроможність. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, висловлювання своєї точки зору стосовно тієї чи іншої проблеми, вміння доказово міркувати, спільне вирішення питання на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з товаришами, критично мислити, поважати думку колег, приймати продумані рішення. Лабораторно - бригадний і проектний методи, робота в парах змінного складу, виробничі й трудові екскурсії та практики, які застосовували в ті часи, були передовим словом у світовій педагогіці. Зниження ролі вчителя в навчальному процесі, нераціональне використання навчального часу, відсутність в учнів достатньої мотивації для такого типу навчання. Кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно прозвітувати; від діяльності кожного учня залежить якість виконання поставленого перед групою завдання. Не припускає варіативності, із неї не можна викинути певних елементів; не передбачає пошукової діяльності, спроб, помилок; характеризується постійним зворотним зв язком, коригуванням подальшої діяльності; охоплює чітко спланований очікуваний результат. Це лише створення такого мікроклімату в класі, який найліпше сприяє співробітництву, взаєморозумінню, доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно - орієнтоване навчання. • для ефективного застосування інтерактивних технологій, охоплення всього необхідного матеріалу, його глибокого вивчення педагог повинен старанно планувати свою роботу.

Прочитати, продумати, опрацювати необхідну додаткову літературу, виконати самостійні підготовчі завдання; - під час інтерактивних вправ дати школярам можливість добре подумати над завданнями, щоб вони виконували їх серйозно, а не механічно або граючись; - проводити бліцопитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов язані з інтерактивними вправами.

Визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати конкретні запитання та можливі відповіді на них, виробити критерії оцінки ефективності уроку; - створити сприятливі умови для учнів під час вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати (мету) уроку і критерії оцінки роботи учнів; - передбачити різноманітні методи привернення уваги учнів, налаштувати їх на роботу, підтримувати дисципліну, необхідну для нормальної роботи класу, цьому можуть сприяти різноманітні вправи - розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо. Видно, що найменших результатів можна досягти за умови пасивного навчання (лекції – 5%, читання – 10%), а найбільших за умови інтерактивного (дискусійні групи – 75%, навчання інших і засвоєння отриманих знань відразу ж після засвоєння – 90%). За їхніми оцінками учень, може, читаючи очима запам’ятати 10% інформації, слухаючи – 26%, розглядаючи – 30%, обговорюючи – 70%, спільна діяльність, діяльність з обговоренням – 90%, навчання інших – 95%. Вони стомлюються не стільки від великих об ємів матеріалу, яким оволодівають (так звані перевантаження, про які говорять) скільки від недосконалості технології уроку, від методичної одноманітності й власної пасивності. Одноманітність і пасивність у навчальній діяльності формують в учнів безсилля при розв язуванні проблем, які виникають у житті, безініціативність, утриманство. Таким чином, суспільно - економічна криза, яка виникла у нашій країні, втягнула в цей стан і систему освіти однак, проблеми, що заявились в освіті сприяли вибуху творчої активності педколективів, наполегливому і часто результативному пошуку нових технологій навчання, які генеральною освітньою метою сучасної школи визначили збереження і розвиток індивідуальної своєрідності особистості учня. Воно ефективно сприяє формуванню вмінь, навичок і цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дозволяє педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу.

інтерактивні технології охоплюють чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи й прийоми, що стимулюють процес пізнання, а також умови й процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів. Або кожен учень має конкретне завдання, за виконання якою він повинен публічно відзвітуватись, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою завдання. Тому кожний кон­кретний викладач визначає для себе ті форми роботи, які для нього найприйнятніші, відповідають тій методиці, якій він віддає перева­гу в роботі. Урок був і залишається основним елементом навчального процесу, але в системі особистісно орієнтованого навчання суттєво змінюється його функція, форма організації. У цьому випадку урок підпорядкований не повідомленню та перевірці рівня знань (хоча й такі уроки потрібні), а виявленню досвіду учнів за ставленням до змісту матеріалу, який викладається. Учні не просто слухають розповіді вчителя, а постійно співробітничають з ним у режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують одногрупники, за допомогою викладача ведуть відбір змісту, закріпленого науковим знанням. У перебігу бесіди немає правильних (неправильних) відповідей, є різні позиції, точки зору, виділивши які, викладач потім починає обробляти їх з позиції свого предмета, дидактичної мети.

Учні не просто засвоюють готові зразки, а й усвідомлюють, яким чином вони отримані, чому в їх основі лежить той чи інший зміст, якою мірою він відповідає не тільки науковому знанню, а й особистісно значущим цінностям (індивідуальній свідомості). Під час його проведення викладач не просто чуйний до учнів, а разом з ними здійснює рівноправну діяльність щодо пошуку та відбору наукового змісту знання, яке підлягає засвоєнню. Пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу; орієнтація та процес навчання; орієнтація на особистісні досягнення учнів; створення емоційно - актуального фону уроку; чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку; раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання; використання активних методів навчання; зв’язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем; формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці; заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом. Місце даного уроку в темі; специфіка уроку; тип уроку; реалізація навчальної, розвиваючої, виховної мети уроку; розподіл навчального часу; використані методи навчання; використані форми навчання; здійснення диференційованого підходу до навчання; яким же має бути сучасний урок. Які його ознаки, чим він повинен відрізнятись від уроків, які ще використовуються зараз у педагогічній практиці, але вже не задовольняють у повній мірі вимог щодо впровадження 12 - бальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів. Досвід викладачів птнз доводить, що може, однак лише за умови, якщо процес навчання перевести на інноваційну основу шляхом перебудови педагогічної технології самого викладача і навчальної технології учня, змінивши сам підхід до здобуття знань. Умінь аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, систематизації, класифікації, визначення причинно - наслідкових зв’язків та залежностей між різноманітними фактами, явищами, а також виробленню навичок логічного структурування. Використання на уроках різних інноваційних технологій (як то тести чи розвиток критичного мислення) забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань з предмета, дає відчуття потреби в самоосвіті, формує стійкий інтерес до матеріалу, що вивчається, сприяє розвитку творчої особистості. Уроки засвоєння нових знань; уроки осмислення нових знань, формування умінь і навичок на основі знань, або уроки закріплення вивченого; уроки повторення, узагальнення і систематизації вивченого; уроки контролю і корекції знань; уроки аналізу контрольних робіт. Виходячи із загальної ідеї сучасних наукових уяв­лень про урок, його мета має триєдиний характер і складається з трьох взаємопов’язаних, взаємодійних аспектів. Чи не основна частина всіх помилок у навчанні, вихованні та управлінні птнз спричинена через нечітке уяв­лення мети діяльності, прорахунків у її формулю­ванні. Формування національної свідомості, любові до рідної землі, поваги до культури та історії свого народу; шанобливого ставлення до культури всіх народів, що проживають на території україни; формування творчої, працелюбної особистості; розвиток духовної культури особистості; формування екологічної культури; розвиток індивідуальних здібностей і забезпечення умов їх реалізації. Забезпечення під час уроку засвоєння (повторення закріплення) понять, законів, теорій; формування (продовжити формування, закріпити) певних вмінь; формування системи знань з теми; контроль рівня засвоєння знань, отриманих під час попередніх уроків; узагальнення, систематизація та закріплення знань з теми; навчання учнів використанню знань для вирішення практичних завдань тощо. Формування загально - навчальних вмінь та навичок (робота з підручниками, узагальнення, планування, самоконтроль тощо); сприяння розвитку волі, наполегливості під час навчання, розвитку пам’яті (уяви, технічного мислення, мови, самостійності тощо); розвиток емоцій учнів шляхом створення ситуацій здивування, переживань тощо; розвиток зацікавленості учнів у навчанні шляхом доведення важливості матеріалу, що вивчається (використання ігор, проблемних ситуацій тощо). Використання технічних та комп’ютерних засобів навчання, засобів наочності, джерел інформації (підручники, періодичні видання, художня література та ін. Варіанти засобів розв’язання завдань, можливі підказки для вирішення складних проблем у процесі сприймання й осмислення учнями нового навчального матеріалу.

Конкретні вміння та навички для опрацювання навчального матеріалу (вміння формулювати питання, знаходити причину за наслідком, вирішувати типові завдання та ін. Викладач використовує поєднання перелічених елементів структури уроку, визначаючи їх послідовність залежно від дидактичної мети уроку, змісту навчального матеріалу, рівня підготовки учнів, конкретних умов проведення уроку.

її необхідно починати з аналізу підсумків попередніх уроків за реалізацією поставлених цілей, а також відповідність їх щодо дидактичних, виховних і організаційних вимог. Чітко і зрозуміло, по - можливості, коротко сформульована тема; визначена триєдина мета у відповідності з вимогами програми; вказане обладнання уроку (дидактичне, наочне, тзн); розписаний хід уроку (за планом структури уроку у відповідності з його типом). Велику роль у активізації інтелектуального розвитку учнів і забезпечення викладачеві можливості керувати їх пізнавальною діяльністю відіграють методи навчання, які визначаються як способи взаємопов’язаної діяльності викладача та учня.