мови любові тест

мови любові тест

(д) я відчуваю, що мене люблять, коли людина, яку я люблю чи якою захоплююсь, кладе мені руку на плече (в) я відчуваю, що мене люблять, коли отримую дарунок від людини, яку люблю чи якою захоплююсь. (б) мені подобається проводити час разом з друзями чи з коханою людиною (в) мені подобається отримувати маленькі подарунки від друзів чи коханої людини.

(б) я відчуваю близькість до людини, якщо ми розмовляємо або робимо щось разом (д) я відчуваю більшу близькість до друзів і коханої людини, якщо вони мене часто торкаються. (а) мені подобається, коли хвалять мій зовнішній вигляд (б) я відчуваю, що мене люблять, коли хтось витрачає на мене час, намагаючись зрозуміти мої почуття. (в) я відчуваю, що мене люблять, коли хтось дарує мені на день народження подарунок (а) я відчуваю, що мене люблять, коли хтось на мій день народження говорить мені гарні слова. (г) мені подобається усвідомлювати, що близькі люди намагаються допомогти мені у щоденних справах (б) мені подобаються довгі подорожі з близькою людиною. Часто в процесі консультування вже на перших зустрічах така дитина, поглянувши на ситуацію під інших кутом, приходить до висновку, що насправді ж батьки її дуже люблять, турбуються про неї і переживають. Адже спілкуючись з іншим на мові, яку він розуміє та відчуває найкраще, ми тим самим зміцнюємо та укріплюємо наші стосунки, бо ж дозволяємо йому відчути, що його люблять, поважають, цінують. 1 бал, якщо вказано правильну відповідь; 0 балів, якщо вказано неправильну відповідь, або вказано більше однієї відповіді, або відповіді на завдання не надано. Завдання вважається виконаним, якщо учасник зовнішнього незалежного оцінювання встановив відповідність і зробив позначки на перетинах рядків (цифри від 1 до 4) і колонок (букви від а до д) у таблиці бланка відповідей а. Комусь ближче мову слів, комусь мову дій, комусь мову дотиків … якщо для одного любити – це допомагати, а для іншого – сидіти і дивитися один одному в очі, то ці два люблячих людини ввечері після роботи можуть один одного не зрозуміти.

А улюблений в цей час сидить на дивані і сумує, чому улюблена з ним не посидить і весь час від нього тікає на кухню … торкання і поцілунки – улюбленого хочеться торкатися, тримати за руку, поцілувати … час разом – якщо улюблені проводить час з ким завгодно, але не зі мною, це прикро. Дуже може виявитися, що партнерові щось важливіше, а щось менш, і тоді ви можете піклуватися не відразу про все, а саме про те, що більш актуально партнеру.

Зі свого боку я припускала, що він думає, що я його люблю, коли готую йому їсти, займаюся з дітьми та родиною в цілому, спілкуюся з його батьками і друзями … техніка безпеки.

Коли люди в образі, в негативі і інших нересурсних станах, треба приводити себе до тями, відновлювати своє душевне здоров я, а не навантажувати себе переживаннями.

У буквосполученнях - ере - , - еле - (мерехтіння, шелест, мереживо); у словах, що перевіряють наголосом (серпанок – серп); в іменниках на позначення абстрактних понять (марево), але якщо слово означає конкретний предмет, то вживаємо суфікс - ив - (мереживо, морозиво); у суфіксі - енн - в іменниках середнього роду (побачення). Коли вона малювала, ніщо не заважало їй фантазувати… уважно перегляньте ввесь мікротекст, оскільки розуміння тексту, його стилю дозволить вам правильно дібрати відповідне за змістом слово. Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Знак м’якшення не потрібно писати в словах хустинці, матінчин, рибалці, галинчин, бо його немає в прикінцевому буквосполученні іменника, що стоїть у називному відмінку – матінка, рибалка, хустинка, галинка. Також до іі дієвідміни належать дієслова, що мають в основі суфікси і (ї), и та після шиплячих – а, що зникають у дієсловах у формі і особи однини (я). При підметах, виражених словосполученнями з іменниками більшість, меншість, частина, група тощо, дієслово - присудок ставимо в однині і в тому ж роді, що і підмет. Екскурсія – це організований тематичний показ чогось; колективне відвідування з освітньою, пізнавальною метою; група людей, для яких здійснюють певний показ. Речення саме уява є джерелом нескінченного потоку ідей та образів, що потім розвиваються має дві граматичні основи, складається з двох нерівноправних частин, що пов’язані сполучним словом що. Речення ліва куля відповідає за логіку й мову(думає), а права пов’язана з інтуїцією та творчою уявою теж має дві граматичні основи, складається з двох частин, але вони рівноправні та пов’язані протиставним сполучником сурядності. Речення людський мозок утворюють дві півкулі, кожна х цих половин має свої функції має дві граматичні основи, складається з двох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією. Речення уява оперує образами, і саме цей дар люди не використовують, а ті, які навчилися це робити, сприймають світ творчо має вже чотири граматичні основи, складається з чотирьох частин. Речення отже, використовуйте уяву, цей дар природи, для досягнення успіху, для зміни світу на краще, для позитивного погляду на життя має лише одну граматичну основу.

Пам’ятаймо, що односкладні речення – це такі прості речення, де граматична основа виражена лише одним головним членом речення, а другий – не потрібний для розуміння змісту.

Завдання перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціюючи в ньому головне та другорядне, критично оцінювати прочитане, аналізувати тексти різних стилів, типів і жанрів. За жанром цей твір є реалістичною соціально - побутовою поемою з елементами романтичної поетики про долю простої селянської дівчини, яку збезчестив офіцер - дворянин. Письменник, патріот україни, який страждав від рабського підневільного становища рідного краю і мріяв про об єднання україни, з болем розповідає про ті часи, коли нашу землю, колись вільну, славну своїм героїчним минулим, визвольною боротьбою за незалежність, після смерті богдана хмельницького почали роздирати міжусобні чвари.

Походження українців, правдиве прочитання історії україни, мова як один із засобів національної самоідентифікації, стосунки між суспільними верствами, умови створення та шляхи розвитку гармонійного українського суспільства. Згадаймо, паралелізм – стилістична фігура, змістом якої є зображення паралельних явищ із різних сфер життя; персоніфікація – художній прийом уподібнення неживих предметів чи явищ людським якостям; гіпербола – різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії; порівняння – троп, який полягає в поясненні одного предмета через інший, подібний до нього. «крізь товщу століть задивляється в ту глибінь поет, що був дитям запорозького сміху, здатного попри всі нещастя на руїнах рідної трої утверджувати волю до життя. Розумна та креативна молодь повинна йти в ногу з часом, стати відповідальною, здатною опановувати інформаційні технології, набувати нових знань і вмінь нестандартно їх використовувати.

Водночас автор розповідає й про свій успіх, адже мрія звичайного студента здійснилася завдяки сміливості, готовності до набуття нового досвіду, розширення меж своїх можливостей, умінню навчатися впродовж усього життя. Відомі журналісти й телеведучі пізнають якомога більше про різні галузі діяльності, набувають нових умінь, аби бути популярними й цікавими для прихильників, давати корисні поради людям. Наприклад, бізнесмен, актор, модель андрій трушковський зробив ще й непогану кар’єру блогера саме тому, що постійно здобував нові знання, відкривав невідомі грані свого характеру й талантів. Мова як суспільне, історичне явище, що тісно пов’язане з духовним, розумовим, психічним життям людей, має велике значення для кожного народу; нею супроводжуються всі сторони буття, процеси пізнавальної і творчої діяльності, завдяки їй люди спілкуються між собою, обмінюються думками, мислять, пізнають навколишній світ, усвідомлюють явища, процеси, дії, залежність між ними.

Відображаючи дійсність у різноманітних формах її буття, забезпечуючи інтелектуальну діяльність людини (мислення, сприймання, пам’ять, уяву), мова тим самим має величезне суспільне значення. Люди є суспільними істотами і в процесі своєї діяльності змушені вступати в мовне спілкування з метою погодити свої вчинки, обмінятися думками, виявити певний вплив одне на одного. Нею передаються найтонші відтінки думок і почуттів слухаючи мову щодня ми часто не вдумуємося в її особливості, сприймаємо слова, як щось звичайне, само собою зрозуміле.

А щоб знати мову, глибоко розуміти висловлені думки, вправно користуватися дзвінким і гучним рідним словом, треба цікавитися ним, любовно вивчати і аналізувати кожне слово, виховувати в собі інтерес до рідної мови, навчатися розуміти її красу.

єфремов, — якою народ говорить – його власним, а не чужим, не позиченим словом”, бо, — продовжує вчений, — „важко учитися чужою мовою, і немає в світі, як по - своєму до науки тієї братися, що кожне тобі слово своє було, рідне, щоб кожне до розуму прилягло та до серця примовляв”. З’явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально і духовно розвинених громадян, які досконало володіють рідною мовою. Предметом особливої уваги кожного педагога має бути використання в роботі таких засобів, методів і форм навчання, які спрямовані на розвиток критичності та самостійності мислення, допитливості, винахідливості, самостійності тощо. Суттєво підвищити ефективність розвитку інтелектуально - евристичних здібностей можна лише в тому разі, якщо постійно використовувати у процесі навчально - виховної діяльності творчі завдання. Викладання мови – це й суспільствознавство, бо в слові закарбовані століття життя й боротьби народу, його мужність і слава, надії і сподівання”, — говорив в. Вчитель - словесник покликаний виховувати в учнів любов та інтерес до слова, навчає дбати про яскравість, виразність і точність мови, розвиває мислення, творчі здібності, впливає на естетичні переконання, формує внутрішній духовний світ дитини.

Словниковий склад, так само як і граматична будова тієї чи іншої мови, створюється не окремою людиною, а народом і змінюється в процесі історичного розвитку народу.

У процесі мовного спілкування людина збагачує свої знання не тільки за рахунок свого вузькоіндивідуального досвіду, але й шляхом засвоєння суспільного досвіду, нагромадженого багатьма поколіннями.

Діючи відповідно до словесних вимог і вказівок людей, самостійно плануючи в мові свої наступні дії, людина підпорядковує свої вчинки свідомій меті, що є характерною особливістю волі. Це полягає у своєрідній зміні інтонацій, темпу і ритму висловлених слів, у виборі певних слів і виразів, у характерних жестах, які супроводжують висловлювання. Протягом короткого періоду дитинства засвоюється звуковий (фонетичний), словниковий (лексичний) і граматичний бік рідної мови, створеної народом протягом тисячоліть. Це складний процес, який не обмежується механічним запам ятовуванням почутого, а передбачає активне орієнтування дитини в явищах мови, самостійне, творче застосування засвоєних мовних форм у нових сполученнях і в нових обставинах. Розвиток мови тісно пов язаний із загальним ходом психічного розвитку дитини і залежить від особливостей її способу життя і діяльності, а також від характеру її спілкування з навколишніми людьми.

Обробивши результати дослідження, я побачила, що більшість опитуваних вважають, що заставити всіх вивчати мову не можна, заохотити до вивчення можна розповідаючи про мову, прищеплюючи любов до мови з дитинства. Якими, б змістовними і методично досконалими не були уроки мови, учитель не доможеться бажаних наслідків, якщо не організує систематичної й багатогранної позакласної роботи.

Під позакласною роботою з мови переважна більшість методистів розуміє спеціально практиковані в позаурочний час заходи, які мають свій зміст, не завжди передбачений навчальною, програмою, специфічні форми, методи та прийоми проведення і організовуються на принципі добровільної участі в них учнів. На позакласних заходах учні, як і на уроках, одержують нові знання з мови, повторюють, і закріплюють їх, удосконалюють орфографічні, пунктуаційні й стилістичні навички, працюють над поліпшенням культури мовлення. У школах, де позакласна робота з мови організовується за зразком уроків і переслідує тільки утилітарні цілі — після кількох занять підвищити успішність і поліпшити грамотність учнів, — вона приречена на невдачу.

Нарешті, на уроках учитель нерідко звертається до пов язаних з темою, що вивчається, фактів мови, які розглядались на тих чи інших позакласних заходах. Участь у позакласних заходах впливає на загальний мовний розвиток учнів, помітно збагачує й урізноманітнює їх мову, розширює і зміцнює знання, здобуті на уроках, збуджує любов, інтерес до української мови як навчального предмета. Деякі методисти, розглядаючи взаємозв язок між позакласною роботою і уроками в основному в тематичному плані, підкреслюють, що ступінь такого зв язку буває різним. Розширення й поглиблення знань, одержаних на уроках, що досягається, з одного боку, шляхом використання позапрограмного матеріалу, а з другого — через опрацювання цікавих і складних мовних фактів, які стосуються тем, визначених програмою. Вироблення і закріплення навичок аналізу, синтезу, класифікації, систематизації мовних фактів, що вдосконалює мовний розвиток, граматичне мислення, формує чуття мови.

Одержуючи або розширюючи певні відомості про мову, учні разом з тим пересвідчуються, наскільки багата і гнучка рідна мова, проймаються любов ю до неї і її творця — народу.

Зіставляючи особливості української та інших східнослов янських мов, зокрема російської, учні переконуються в спорідненості, близькості, цих мов історією розвитку, словниковим складом, фонетичною системою, граматичною будовою. Чимало позакласних заходів присвячується формуванню вмінь уловлювати всі барви й відтінки образного слова, відчувати й переживати мальовничість, емоційну наснаженість його. Позакласна робота з мови має плануватись і проводитись так, щоб відомості, мовні, явища опрацьовувались учнями в певній системі, послідовності, у взаємозв язку.

Розвиток здібностей учнів реалізується не тільки шляхом збагачення їх знань, а й шляхом формування навичок самостійної наукової роботи з мовознавства, куди входить як спостереження над мовою й аналіз мовних явищ і фактів, так і опрацювання лінгвістичної літератури.

Щоб позаурочні заходи були доступними й активізували пізнавальну діяльність школярів, вони організовуються по можливості для учнів одного віку — певного класу.

Адже цілком зрозуміло, що, скажімо, на вікторині з мови для учнів iv—vii класів більша частина дітей буде пасивною; підібрати питання, в однаковій мірі цікаві й посильні четвертокласникам і семикласникам, дуже важко, навіть, мабуть, неможливо. Плануючи позаурочну роботу з учнями відповідного класу, учитель, враховує знання й навички, одержані на уроках і позаурочних заходах у попередніх класах, і те, над чим школярі працюватимуть у наступні роки.

Збагачується словник, вдосконалюються навички висловлювати думку усно й на письмі, вміння працювати над словниками, літературою, конспектувати й реферувати наукові праці, писати й виголошувати доповіді тощо. Оволодіння нормами літературного мовлення, усунення діалектизмів, вульгаризмів, жаргонізмів, неоковирних словосполучень і висловлювань з мови учнів — одне з центральних завдань позакласної роботи з української мови.

Здібності, нахили та інтереси школярів учитель виявляє, спостерігаючи на уроках за тим, наскільки швидко й правильно відповідають окремі учні на запитання, що вимагають самостійного аналізу, висновків, узагальнень; як уловлюють зв язки між різними мовними явищами і фактами; чи багатий лексичний запас у них; які складають речення, наводять приклади тощо. Учням, які цікавляться дослідницькою роботою, пропонуються завдання на лінгвістичний аналіз тексту, збір матеріалу з топоніміки рідного краю, з діалектології, про культуру мовлення учнів школи і т. Всебічне вивчення особистості учня дає можливість правильно керувати розвитком його здібностей, інтересів, тренувати волю, витримку, учити володіти собою, триматись перед аудиторією тощо. Для учнів, що виявляють творчі здібності, організовуються спеціальні гуртки, товариства, клуби; планується випуск газет, журналів, альманахів, де вміщуються кращі твори.

Крім дидактичних принципів, яких учитель дотримується як на уроках, так і на позаурочних заходах, називають ще спеціальні, властиві позакласній роботі положення, врахування яких забезпечує і гарантує успішне проведення її. З другого боку, положення про добровільну участь учнів у позакласній роботі накладає на її організаторів обов язок зацікавити дітей, залучити їх до участі в позаурочних заходах. Організовуючи той чи інший вид позакласної роботи, особливо гурток, учитель має провести велику підготовчу роботу, щоб викликати в учнів бажання бути активними учасниками відповідного заходу.

Бажання додатково працювати над українською мовою і підвищити свою успішність з цієї навчальної дисципліни; бути на заняттях улюбленого вчителя, який цікаво проводить уроки і будь - яку іншу роботу; не розлучатися з товаришами, які люблять мову, цікавляться нею тощо. Немало серед учасників позакласної роботи з мови й тих, хто захоплюється різними заходами, йде на них з допитливості, бажання довідатись, чи цікаво й чим займаються там учні. Організовуючи позакласну роботу, учителі домагаються, щоб недостатньо підготовлені учні не були пасивними слухачами, а брали посильну участь у всіх заходах, виконуючи доручення, в яких ураховуються їх можливості. Систематично практикуючи позаурочні заходи з мови, учитель дає можливість дітям пересвідчитись у практичній цінності позакласної роботи, у позитивному впливові її на знання й навички з мови.

Методи і прийоми проведення цієї позакласної роботи можуть бути такими ж, як і на уроці, однак зміст явищ, що розглядаються, повинен викликати інтелектуальний інтерес, породжувати бажання більше знати про мову, працювати над словом, заглибитись у науку про нього. Цілком зрозуміло, що для таких, видів позакласної роботи учителю доводиться старанно добирати мовний матеріал, щоб він був цікавим, відповідав віковим особливостям, рівню знань і запитам учнів. Всі вони ефективні лише тоді, коли змістовні, вимагають застосування знань з мови, приурочені певній темі — темі позакласного заходу, на якому практикуються. Добирання, виготовлення, а нерідко й складання мовних ігор вимагає від учителя великої затрати часу, проте ці затрати сторицею окупляться міцними знаннями учнів. Адже, зашифровуючи слово в загадці чи шараді, учні всебічно аналізують його, а створюючи чайнворд чи кросворд, заглиблюються в значення слів, навчаються точно і стисло пояснювати їх. Оскільки мова учнів ще часто бідна, вони рідко вдаються до синонімічного багатства, не вживають яскравих, емоційно забарвлених фразеологізмів, у позакласній роботі здебільшого пропонуються задачі з лексики і стилістики.

Гарно оформлені таблиці з цікавими запитаннями, конкурсними завданнями, висловлюваннями про мову, мовними кросвордами, чайнвордами привертають до себе увагу учнів, залучають їх до роботи над мовою. Виставки словників, цікавих книг про мову, зразків ділова паперів, конкурсних робіт, учнівських зошитів та ін без сумніву, розширюють мовний кругозір і загальний розвиток школярів, зацікавлюють їх питаннями мови.

У магнітофонному записі учні прослухують окремі повідомлення, читання, наприклад, віршів чи оповідань про мову, записів радіо — і телепередач, присвячених питанням мови, виразних розповідей тощо. За магнітофонними записами можна давати практичні завдання (скажімо, на виявлення орфоепічних чи лексичних помилок), проводити аналіз розповіді (наприклад, виступів учасників конкурсу; оповідачів або читців) та ін. Цікаві передачі про рідну мову і мови світу, повідомлення про історію окремих слів і фразеологізмів, про культуру мовлення учнів школи та ін без сумніву, принесуть велику користь. Для позакласних заходів добираються теми і питання, які передусім сприяють поглибленню і зміцненню знань, здобутих учнями на уроках, поліпшенню культури мовлення. Немає сумніву, що повторення вивченого на уроках у новій, властивій позакласній роботі формі допомагає всебічному розгляду і міцному засвоєнню питань граматики, фонетики і графіки, орфографії, стилістики.

Це питання мовознавства, які дадуть можливість розширити знання про мову цілим рядом нових явищ і понять, важливих для загального розвитку і виховання діалектико - матеріалістичного світогляду учнів. Добираючи тематику позакласної роботи, учитель враховує, по - перше, інтереси учнів, по - друге, підготовленість і знання їх, по - третє, важливість теми для навчання, культури мовлення, виховання. Щоб задовольнити пізнавальні інтереси учнів з мовознавства, потрібні не окремі заходи, а добре продумана система позакласної роботи протягом усіх років навчання дітей у школі — від початкових до старших класів. Система позакласної роботи, в якій враховуються і лінгвістичні запити дітей, і важливість окремих питань мови, намічається учителем так, щоб планово з року в рік розширювати знання учнів, збагачувати їх словник, удосконалювати мову.

До систематичної позакласної роботи відноситься мовний гурток (товариства, клуби любителів словесності, школи юних лінгвістів), динамічні кутки мови, стінна мовна преса, журнали чи альманахи, сплановані на півріччя, лінгвістичні радіопередачі (певний цикл). А виконання індивідуальних завдань при вивченні особливостей мови художніх творів, матеріалів ономастики, говірки жителів рідної місцевості навчають елементам ведення самостійних лінгвістичних досліджень. Розширенню знань учнів, озброєнню їх новими лінгвістичними відомостями найбільше сприяють повідомлення про мову вчених - мовознавців, учителів, студентів, підготовлених словесниками учнів; читання й обговорення книг з мовознавства, лінгвістичних сторінок газети; прослухування радіожурналів, телепередач з мови тощо. Повторення і закріплення знань, одержаних на уроках або позакласних заходах, чи не найефективніше здійснюється під час конкурсів, вікторин, олімпіад, виконання різного типу завдань — задач, загадок, шарад. Читаючи книги про мову, учні пересвідчаться, що в ній надзвичайно багато цікавого, спірного, ще не відкритого; що мовознавство багатством і різноманітністю фактів, складністю розвитку, взаємозв язків між ними нічим не поступається перед іншими науками— фізикою, біологією, історією, географією, літературою. Розповіді лінгвістів про свої дослідження, письменників, акторів, редакторів, досвідчених учителів про особливості творчої роботи над словом озброять учнів новими знаннями і зацікавлять їх рідною мовою як предметом навчання. Переваги гурткової роботи полягають передусім у тому, що заняття (та й інші види роботи в гуртку) проводяться систематично, за продуманим, заздалегідь складеним планом, під безпосереднім керівництвом словесника, при постійному складі учнів, яких залучають до активної праці над цікавими і важливими для практики, освіти і загального розвитку мовними явищами.

Мовний гурток є центром, навколо якого базуються, існують і організовуються всі інші форми як систематичної, так і, епізодичної позакласної роботи з української мови.

У великих школах, де є паралельні класи і працює кілька учителів - мовників, створюють гуртки четвертих, п ятих, шостих, сьомих, восьмих і старших класів; у малих школах об єднують п яті — шості, сьомі — восьмі. Деякі методисти вважають можливим організацію в школі мовно - літературного гуртка, якщо в учительському колективі один - два мовники або немає вільного приміщення. Переваги мовно - літературного гуртка ще й у тому, що учні, які цікавляться і українською мовою і українською літературою, позбудуться необхідності працювати в двох гуртках. По - друге, кожний гурток має свої завдання, а мова й література, будучи тісно між собою пов язані, дуже відрізняються як об єкти вивчення і дослідження. Робота учителя з гуртківцями, крім того, вимагає від нього також удосконалення знань з певної галузі; і чим вужча ця галузь, тим глибшими будуть знання і можливості організації творчої роботи дітей. Якщо в силу обставин учителеві доводиться керувати роботою мовно - літературного гуртка, заняття з мови й літератури та всю іншу роботу варто чергувати, сили й час розподіляти рівномірно, доручення гуртківцям давати відповідно до їх бажань і нахилів. Позитивна полягає в тому, що вчителю порівняно легко добирати до занять матеріал, працю гуртківців завжди можна тісно пов язати з класною роботою над відповідною темою програми.

Негативним є те, що на заняттях зачіпається багато фактів, часто досить різноманітних, тому гуртківці нерідко не вловлюють основних, важливих питань, що про ходять через усі заняття. Усі названі гуртки мають спільну мету й відрізняються тільки змістом занять, колом питань, що розглядаються учнями, і до певної міри, в зв язку з цим, методикою організації роботи над мовою. Завдання має добиратись так, щоб поглибити знання, розширити кругозір, запалити дослідницький вогник, збудити прагнення заглиблюватись у мову, шукати, вивчати.

Якщо на засіданні проводяться певні ігри, вікторина, конкурс, актив під керівництвом учителя виділяє з учнів ведучого, доручає гуртківцям виготовити необхідні для заняття таблиці, ребуси, картки тощо. При створенні мовного гуртка слід мати на увазі те, що учні нерідко погано уявляють собі роботу в ньому, ототожнюючи заняття гуртка з додатковими заняттями, а тому йдуть спершу неохоче.

Колективу мовників потрібно чимало попрацювати над тим, щоб бажаючих поглибити знання з мови було якнайбільше і мовний гурток відвідували всі здібні учні. Компонентами мовних здібностей називають легкість наслідування, тонке чуття мови, відмінну словесну пам ять, швидкість засвоєння і практичне використання мовного матеріалу, а також мовну спостережливість, уяву, знання, уміння, навички, лінгвістичне мислення, під яким розуміють успішну орієнтацію в мовних фактах. Такими є відомості з загального мовознавства, історія деяких слів і словосполучень, дані про значення мови для археології, історії, використання її в кібернетиці тощо. З зауваженням про те, що відповіді на них і ряд додаткових відомостей з мови можна одержати на заняттях гуртка, також сприяють зацікавленню учнів гуртковою роботою. Найефективнішими є короткі, захоплюючі розповіді вчителя про мову, повідомлення учнів реферативного характеру, інформації про наслідки збору матеріалу з живої розмовної або з книжної мови, спостереження над спеціально підібраними й продемонстрованими мовними явищами з наступними висновками, цікаві бесіди, вправи, лабораторні роботи, мовні ігри, добирання до них матеріалу і т. Зчитування і написання повідомлень лінгвістичного характеру, розповідей про бачене й почуте, складання загадок, завдань з цікавої граматики, чайнвордів, шарад, метаграм тощо. Усі ці види роботи, як і інші, що розвивають ініціативу, кмітливість, творчу думку гуртківців, плануються на різні заняття так, щоб уникнути одноманітності в побудові та проведенні роботи.

Організація їх має своєю метою зацікавити учнів мовою, пожвавити працю над нею, виявити ефективні форми, прийоми ведення позакласної роботи з мови, підсумувати наслідки її за певний період. У цей час здійснюються різноманітні мовні заходи, спрямовані на збагачення дітей новими відомостями про мову, поглиблення і закріплення знань з програмного матеріалу, вдосконалення культури мовлення, залучення учнів до самостійної творчої праці над словом у всій його багатогранності тиждень мови, на наш погляд, організовувати зручніше, ніж декаду, оскільки підготовка, обладнання школи до свята проводиться в суботу після занять; на передвихідний день припадає також завершення свята — підсумковий вечір. Будучи одним з епізодичних заходів, тиждень мови тісно пов язаний із систематичною позакласною роботою, особливо з мовним гуртком, члени якого мусять бути ініціаторами й організаторами мовного свята. Він на цей період набував чинності штабу тижня, навколо якого концентрується повсякденна діяльність учителів, гуртківців і всього учнівського колективу, пов язана зі святом. Щоб тиждень мови не був авральним заходом, старанно, без поспіху готувався, його варто організовувати в кінці першого або в другому півріччі, а підготовку вести з початку навчального року.

Найгроміздкішим у підготовці до тижня мови є добирання матеріалу для обладнання школи, організації конкурсів, проведення підсумкового вечора тощо, а також виготовлення плакатів, таблиць, макетів, альбомів, ігор. Крім того, всі матеріали, зокрема плакати, таблиці, альбоми, макети, зберігаються в школі і можуть використовуватись з певним доповненням і поповненням у наступні роки.

Різного типу мовні змагання — досить популярна форма позакласної роботи, яка позитивно впливає на організацію навчально - виховного процесу взагалі й усієї позакласної мовної роботи зокрема. Намагаючись довести свою озброєність знаннями з мови, вийти із змагань переможцями, учні наполегливо готуються до конкурсу, читають додаткову літературу, розв язують мовні задачі й завдання. У зв язку з цим мовні конкурси часто використовуються як заохочувальний захід, що допомагає залучити до мовної позакласної роботи в різних її формах якнайбільшу кількість учнів. Щоб мовні конкурси були результативними, учні виносили з них цілісне враження, досвідчені вчителі часто проводять їх під девізами, які відповідають змісту дібраного мовного матеріалу.