самостійна робота шлях до самоосвіти студента

самостійна робота шлях до самоосвіти студента

Усвідомлення суті та закономірностей самостійної пізнавальної діяльності, оволодіння високим рівнем її організації - один із шляхів удосконалення педагогічного процесу у вищій школі. Для розуміння співвідношення між самостійною, індивідуальною роботою та самоосвітою студентів необхідно враховувати основні підходи до визначення цих понять у педагогічній науці. Результати аналізу психолого - педагогічної літератури свідчать про невпорядкованість, розбіжності та багатогранність підходів до визначення сутності й структури самостійної пізнавальної діяльності. В умовах кредитно - трансферної системи організації навчання у вищій педагогічній школі проблема формування досвіду самостійної діяльності студентів залишається малодослідженою. Ознайомлення з висновками теоретичних напрацювань учених, практичним досвідом підготовки студентів, з досвідом роботи вчителів дало змогу виявити основну суперечність. Між об єктивним зростанням потреби у вихованні активного вчителя, здатного самостійно аналізувати, оцінювати і регулювати власну діяльність, усвідомлювати перспективи саморозвитку, і недостатнім рівнем сформованості рефлексивних механізмів у випускників педагогічних внз, слабким розумінням сутнісних вимірів власної діяльності і суб єктивних станів, тобто відсутністю психологічної і теоретичної готовності до самостійної пізнавальної діяльності. Під самостійною роботою в широкому значенні розуміють будь - яку діяльність особистості зі здійснення поставлених перед нею цілей без безпосередньої участі керівника. Однак часто самостійну роботу студентів трактують як навчальну діяльність, здійснювану за межами аудиторії в час, вільний від обов язкових навчальних занять, без участі викладача. Під час організації навчальної самостійної роботи викладач ставить перед студентами цілі, пов язані з необхідністю засвоєння навчального матеріалу, і пропонує їм самостійно, тобто без безпосередньої його участі, досягнути цих цілей. Залежно від задуму він визначає час здійснення самостійної роботи в процесі навчальних занять, узгоджує її з іншими видами навчальної діяльності, пропонує конкретні завдання, проводить інструктаж щодо їх виконання, з ясовує повноту, глибину та обсяг обов язкового виконання завдань, здійснює допоміжні заходи (консультації, спостереження, співбесіди та ін. індивідуальні заняття проводяться під керівництвом викладача у встановленому порядку (регламентований час, розклад) з урахуванням потреб і можливостей студента. Завдання викладача під час таких занять полягає не лише в перевірці та оцінюванні вивченого студентом, а й коригуванні його дій, допомозі організувати процес самостійного оволодіння знаннями.

індивідуальні заняття здійснюються в процесі консультацій із навчальних питань, творчих контактів, під час ліквідації академза - боргованості, виконання індивідуальних завдань тощо. Ефективність індивідуальної роботи залежить від стану суб єктів цього процесу, їхньої мотивації, педагогічної майстерності викладача, рівня використання інформаційних технологій тощо. Самоосвіта - специфічний вид діяльності, яку особистість здійснює добровільно з метою задоволення пізнавальних потреб чи покращення своїх особистісних якостей або здібностей. Відмінність між самоосвітою і самостійною роботою полягає в тому, що самоосвітня діяльність відбувається під керівництвом викладача і без його участі під час виконання самостійної роботи.

Для того щоб забезпечити трансформацію самостійної роботи в самоосвітню діяльність, необхідно сформувати у студентів позитивне ставлення до професійно значущих цілей, високий рівень знань, умінь самостійно працювати з джерелами інформації, організаційно - управлінські уміння й навички.

Мотиваційно - ціннісної сфери (ставлення до них, усвідомлення їхньої значущості); розробленості змісту самостійної, індивідуальної роботи та самоосвітньої діяльності на кожному з етапів їх здійснення; операційного компонента (використання методів і прийомів самостійної роботи під час аудиторних і позааудиторних занять); результативного (сформованість якостей самостійності, самоорганізації, самоконтролю, саморегуляції). Однак, попри вагому частку в навчальному навантаженні самостійної, індивідуальної робіт та самоосвітньої діяльності, їх організації не приділяється належної уваги.

На думку деяких викладачів і методистів, немає потреби у застосуванні спеціальних методів і прийомів підвищення навчальної активності студентів, оскільки сам зміст і організація занять відповідають цьому завданню. Викладачі часто перебільшують значення педагогічної майстерності, логіки викладу змісту дисципліни і недооцінюють процеси його внутрішнього сприйняття. Часто кількість і обсяг завдань на самостійну роботу і кількість контрольних заходів визначає викладач за принципом чим більше, тим краще; необгрунтовано оцінюючи складність завдань і час, необхідний для виконання. Не завжди узгоджені в часі терміни представлення результатів виконання завдань з різних дисциплін, що призводить до нерівномірності розподілу самостійної роботи студентів у семестрі і навчальному році. Ціннісно - орієнтаційним (для оцінювання сформованості у студентів позитивного ставлення до самостійної роботи); інформаційно - змістовим (для визначення рівня оволодіння понятійним апаратом теорії самостійної роботи); дидактико - технологічним (для оцінювання рівня оволодіння методами, прийомами і технологіями самостійної роботи); оцінювально - корекційним (для діагностики вміння аналізувати результати навчальної діяльності, коригувати її відповідно до поставлених цілей). Реалізація цього напряму вимагає від викладача розроблення нових методик і форм організації аудиторних занять, які забезпечуватимуть формування високого рівня самостійності студентів і поліпшення якості підготовки.

У процесі читання лекцій необхідно підсилити їх методологічну роль в організації самостійної роботи студентів (висвітлити основні теоретичні підходи до планування й організації самостійної роботи, діагностики її результатів), контролювати засвоєння змісту навчального матеріалу через експрес - опитування з конкретної теми, тестовий контроль, опитування у формі гри, міні - бесіди, міні - диспуту, розв язування завдань, аналіз ситуацій та ін. На практичних і семінарських заняттях для організації самостійної роботи необхідно створити банк диференційованих завдань, ситуацій, задач для самостійного розв язування. Однією з ефективних форм самостійної роботи для практичних занять є ділова гра, тематика якої зазвичай пов язана з конкретними науковими чи практичними проблемами, моделюванням педагогічних ситуацій. Під час семінарських і лабораторних занять самостійну роботу можна організовувати індивідуально і групами (розроблення проекту, моделювання ситуації, її аналіз). За такого підходу змінюється ставлення до лекцій, оскільки без розуміння теорії неможливо успішно виконати роботу, яка часто має дослідницький характер. Психологічною і професійною неготовні - стю до неї більшості студентів і викладачів, недостатнім інформаційним забезпеченням навчального процесу загалом і самостійної роботи зокрема; відсутністю інтелектуальної ініціативи та пізнавальної активності суб єктів процесу навчання. Підготовка і написання рефератів, доповідей, тез та інших письмових робіт (з правом вибору теми і форми звітності); виконання індивідуальних навчально - дослідних і домашніх завдань різного характеру (розв язування задач, переклад і переказ текстів, добір і вивчення літературних джерел, розроблення і побудова різних схем, моделей, діаграм, виконання графічних робіт, розрахунків); виконання курсових проектів і робіт; підготовка до семінарських і практичних занять, участі в науково - теоретичних конференціях, олімпіадах, конкурсах тощо. Значні педагогічні можливості в організації самостійної пізнавальної діяльності студентів має виконання індивідуальних навчально - дослідних завдань (індз). Вивчення, творче осмислення та систематизацію навчального матеріалу з досліджуваної проблеми; поповнення і поглиблення набутих у процесі аудиторної роботи знань, умінь і навичок (самостійний пошук інформаційних джерел, роботу з матеріалами інтернету для отримання найновішої інформації з різних проблем педагогічної діяльності, їх науковий аналіз); спостереження за роботою учителів, учнів, аналіз власних спостережень, ретроспективний аналіз фактів власного шкільного життя; вивчення передового педагогічного досвіду, досвіду творчих учителів та майстрів педагогічної праці; здійснення педагогічного міні - дослідження (інтерв ю, бесіди, анкетування тощо); обґрунтування власної позиції щодо шляхів розв язання проблеми; активізацію пізнавальної активності студентів; формування дослідницьких умінь; розвиток самостійності, педагогічного мислення, творчих здібностей майбутніх педагогів. Важливою умовою ефективності позааудиторної самостійної роботи студентів є постановка й усвідомлення мети роботи на кожному її етапі, контроль результатів досягнення поставлених цілей з поступовим формуванням умінь самостійної постановки і вибору мети.

Складова інтерактивного дидактичного комплексу, що реалізує процесуальний аспект підготовки майбутнього фахівця, передбачає застосування у навчальному процесі вищої педагогічної школи сучасних технологій навчання. Особливість їх розроблення полягає в тому, що технологія навчання є основою, навколо якої формується необхідне інформаційне середовище, що сприяє активній взаємодії суб єктів навчання, і водночас зміст дидактичного комплексу є найважливішим елементом технології навчання. Для інтенсифікації роботи доцільно використовувати інноваційні методи навчання, адекватні діагностичні методи оцінювання навчальних досягнень студентів. Тому їм треба розкрити механізми розумової праці, причини появи втоми, шляхи підвищення працездатності, а також режиму харчування, організації відпочинку та ін. Довести до них, що добовий ритм організму людини визначається низкою фізіологічних функцій, які постійно змінюються в години активної діяльності та сну.

Важливу роль в оптимальній організації життя і діяльності студента денної і заочної форм навчання відіграє режим дня - його рекомендують науково - педагогічні працівники в перші дні навчальних занять. Соціальні труднощі зумовлені зміною місця мешкання, новими умовами життя, особливостями спілкування зі значним колом нових людей (науково - педагогічного працівниками, колегами, обслуговувальним персоналом); необхідність самостійно вести свій бюджет, влаштовувати власний побут, звикати до нового режиму і розпорядку дня та інше.

Навчальні труднощі зумовлені новими формами і методами учіння, особливостями організації самостійної роботи, контролю за нею з боку науково - педагогічних працівників. ознайомити студентів із психолого - педагогічними особливостями організації навчання у вищій школі; - допомогти в оволодінні методами і прийомами навчальної роботи; - дотримуватися спеціальної методики читання лекцій для студентів - першокурсників у перші два - три місяці, поступово збільшуючи структуру і темп; - навчити студентів прийомів слухати лекцію, записувати її змісту, методики підготовки до семінарських, практичних і лабораторних занять; - чітко дозувати завдання на кожне заняття; - толерантно здійснювати контроль й оцінювання самостійної роботи та ін. Перехід до модульної побудови змісту навчання передбачає інтеграцію різних видів і форм навчання, які підпорядковуються загальній темі навчального предмета. Щодо студентів заочної форми навчання (зфн), то вони здебільшого вивчають матеріал самостійно впродовж семестру, тобто самостійно відпрацьовують теми лекцій, а також семінарських, практичних і лабораторних занять. Для них на початку кожного семестру проводять настановну сесію, під час якої начитують лекції та проводять деякі семінарські, практичні і лабораторні заняття. Науково - педагогічний працівник зобов язаний ознайомити студентів зфн під час настановної сесії з актуальністю, метою і завданнями вивчення навчальної дисципліни, її місцем, роллю і значенням у професійній підготовці, визначити загальний обсяг навчальної дисципліни та обсяг розділів і тем на поточний семестр; роздати програму навчальної дисципліни та робочу навчальну програму; пояснити зміст і структуру тематичного плану, послідовність вивчення розділів і тем; пояснити методику самостійного відпрацювання семінарських, практичних і лабораторних занять; ознайомити з питаннями, які винесено на іспит чи залік; подати головну і додаткову літературу до кожної теми; уточнити форми і методи контролю знань студентів зфн; повідомити графік проведення консультацій під час настановної сесії та в період до заліково - екзаменаційної сесії; розкрити методику самостійного опрацювання розділів і тем навчальної дисципліни на цей семестр та ін. Уміти не лише слухати, а й сприймати, усвідомлювати зміст лекції; систематизувати і групувати одержані знання в конспектах; уміти творчо осмислювати матеріал лекції у процесі самостійної роботи та ін. Під час лекційного заняття студентам необхідно ознайомитися зі змістом попередньої лекції для встановлення логічного зв язку з наступною; намагатися осмислювати матеріал у процесі його викладення; уважно слухати науково - педагогічного працівника, виокремлювати головне, суттєве та відсіювати другорядне та ін. Студентові важливо вміти здійснювати своєрідну фільтрацію навчального матеріалу, виокремлювати основне й витісняти другорядне, крім того, головне ще й узагальнювати та систематизувати.

Для систематизації студент має вміти виокремлювати вузлові питання, узагальнювати й логічно осмислювати послідовність та взаємозв язок окремих компонентів лекції. 1) вивчити програму навчальної дисципліни та робочу навчальну програму; 2) визначити місце теми цієї лекції в структурі навчальної дисципліни за тематичним планом; 3) з ясувати всі питання, які необхідно вивчити; 4) вивчити навчальний матеріал, який є в конспекті, уточнити обсяг відсутнього матеріалу на основі контрольних питань, завдань для контрольної роботи і питань, винесених на іспит (див. Програму навчальної дисципліни та робочу навчальну програму); 5) визначити літературу, в якій є необхідний навчальний матеріал, та послідовність його засвоєння; 6) кожен навчальний матеріал опрацювати в такий спосіб. А) прочитати його в динаміці, щоб зрозуміти загальну сутність; б) вдруге прочитати навчальний матеріал, осмислюючи кожне слово і речення; в) за третім разом виокремити основні поняття, сутність явищ і процесів, їх структуру і зміст, а також зв язки між ними; г) записати все це в конспект; д) установити зв язок із попереднім навчальним матеріалом; е) самостійно відповісти на всі контрольні питання з цієї теми.

Освітній процес в україні це інтелектуальна, творча діяльність у сфері вищої освіти і науки, що провадиться через систему науково - методичних і педагогічних заходів, спрямована на передачу, засвоєння, примноження і використання знань, умінь та інших компетентностей в осіб, які навчаються, а також на формування гармонійно розвиненої особистості. Серед змін у навчальному процесі варто виокремити не лише зменшення академічного навантаження на викладачів (із 900 годин до 600) та зниження кількості годин аудиторного навантаження (із 36 до 30 на тиждень), а й збільшення годин на самостійну роботу студентів. Однак варто зауважити, що зміст професійної підготовки, форми і методи організації самостійної роботи не відповідають сьогодні сучасному рівневі європейських і світових стандартів та не повною мірою забезпечують необхідні знання, вміння, навички і досвід практичної діяльності майбутніх фахівців. Процес навчання у вищому навчальному закладі актуалізує проблему самостійної пізнавальної діяльності студентів, необхідність розв язання якої визначається тим, що виш покликаний не тільки давати студентам готові знання, а й навчати самостійно їх здобувати.

Незначна кількість навчальних годин на музично - педагогічному факультеті не дає можливості детально розглядати на заняттях кожну тему, наприклад, предметів музично - теоретичного циклу.

Тому перед студентами виникає об єктивна потреба самостійно опрацьовувати навчальну та довідкову літературу, поглиблюючи та систематизуючи таким чином знання, одержані в аудиторії. Відсутність початкових знань та вмінь не дає змоги таким молодим людям активно включитися у засвоєння матеріалу внз, а отже, заповнювати прогалини у своїх знаннях вони повинні самостійно. Однією із форм роботи може бути вибір студентом необхідного навчального посібника, знаходження в ньому потрібних відомостей (історичного, теоретичного, практичного характеру), порівняння та аналіз інформації, отриманої від викладача в ході аудиторного заняття. Як доводить практика, вміння самостійно працювати з навчальною літературою являє собою комплексне вміння студентів, яке ґрунтується на таких операціях, як сприймання і мислення. Працюючи із посібником, студенти музичних спеціалізацій отримують інформацію не тільки з тексту, а й із музично - хрестоматійних матеріалів, які необхідно спочатку розібрати, а згодом виконати (спів, гра, диригування, аналіз творів). Отже, студенти повинні усвідомлювати необхідність опрацювання відповідної літератури з предметів та засвоєння важливих для цього теоретичних відомостей. Фактор і організація процесу самостійної роботи передбачає, з одного боку, готовність студента виконати завдання, а з іншого надання викладачем усіх необхідних методичних матеріалів. До навчально - методичного забезпечення відносять підручники, навчальні посібники (як друковані, так і електронні), методичні вказівки, рекомендації та інструкції до виконання робіт, тематичний перелік рефератів та доповідей, зразки оформлення індивідуальних завдань тощо. Фактор іі зміст завдань і способи їх виконання покликаний стимулювати інтелектуальні зусилля студентів, забезпечувати високий рівень їх мотивації, тобто завдання повинні викликати інтерес, спонукати до глибини і повноти їх розкриття, усвідомлення й осмислення необхідних термінів і понять. із метою підвищення ефективності самостійної роботи студентів доцільно використати індивідуальні науководослідні завдання (індз), що передбачені у внз робочими навчальними програмами з усіх дисциплін. Контроль за самостійною роботою студентів здійснюється залежно від виду самостійної роботи (тестування, відповіді на контрольні запитання після кожної лекції, співбесіди, колоквіуми, захист курсових робіт і проектів, перевірка індз, наукові конференції тощо), а оцінка (бал) за самостійну роботу входить до складу модульної бальної оцінки.

Фактор iv усунення деструктивних моментів допомагає у вирішенні проблемних ситуацій, що виникають у ході самостійної роботи та вплинуть на її ефективність. Позитивне ставлення до студентів, створення ситуації успіху, вміння викладача підкреслити цінність досягнутого результату надзвичайно важливі компоненти самостійної роботи.

Неабияку роль відіграють і партнерські стосунки (на противагу авторитарному спілкуванню), коли студент бачить в особі викладача наставника, консультанта, який допоможе у подоланні труднощів. На відміну від обов язкових форм навчальної роботи, представлені форми є неофіційними, тобто їх виконання залежить лише від особистої мотивації студентів. Самоосвіта це процес, що відбувається за внутрішньою потребою людини, з її ініціативи з метою задоволення різнобічних інтересів і запитів, розширення світогляду, розв язання завдань самовиховання і підвищення професійного рівня. Навчальний процес у вищій школі відповідно до болонського процесу, що поступово впроваджується у вищу освіту україни, має бути спрямований на підготовку освіченого фахівця, який уміє ініціативно, творчо мислити, самостійно поповнювати свої знання та застосовувати їх у діяльності. Тому основним завданням викладача у вищій школі стає не репродуктивне викладання набору готових знань, а організація активної самостійної роботи студентів. Необхідно перевести студента з пасивного споживача на активного знань їх творця, що вміє сформулювати проблему, проаналізувати шляхи її вирішення, знайти оптимальний результат і довести його правильність. Це передбачає орієнтацію на активні методи оволодіння знаннями, розвиток творчих здібностей студентів, перехід від поточного до індивідуалізованого навчання з урахуванням потреб і можливостей особистості. Посилення ролі самостійної роботи студентів означає принциповий перегляд організації навчально - виховного процесу у внз, який має будуватися так, щоб розвивати вміння вчитися, формувати у студента здатності до саморозвитку, творчого застосування отриманих знань, способів адаптації до професійної діяльності у сучасному світі. Підкасистий та ін) розглядаються загально дидактичні, психологічні, організаційно - діяльні, методичні, логічні та інші аспекти цієї діяльності, розкрито багато сторони досліджуваної проблеми, особливо в традиційному дидактичному плані. Однак особливої уваги потребують питання мотиваційного, процесуального, технологічного забезпечення самостійної аудиторної та позааудиторної пізнавальної діяльності студентів - цілісна педагогічна система, що враховує індивідуальні інтереси, здібності і схильності. У контакті з викладачем поза рамками розкладу - на консультаціях з навчальних питань, в ході творчих контактів, при ліквідації заборгованостей, при виконанні індивідуальних завдань і т. Основне завдання організації самостійної роботи студентів (срс) полягає у створенні психолого - дидактичних умов розвитку інтелектуальної ініціативи і мислення на заняттях будь - якої форми.

Основним принципом організації срс повинен стати переведення всіх студентів на індивідуальну роботу з переходом від формального виконання певних завдань при пасивній ролі студента до пізнавальної активності з формуванням власної думки при вирішенні поставлених проблемних питань і завдань. Мета срс - навчити студента осмислено і самостійно працювати спочатку з навчальним матеріалом, потім з науковою інформацією, закласти основи самоорганізації і самовиховання з тим, щоб прищепити вміння надалі безперервно підвищувати свою кваліфікацію. В наявній літературі з проблем самостійної роботи студентів відзначається, що ефективність самостійної роботи студентів залежить від організації, змісту і характеру знань, логіки навчального процесу, взаємозв язку наявних і передбачуваних знань у даному виді самостійної роботи, результатів ії виконання тощо. 3) сприяє формуванню у студента необхідного обсягу знань, умінь і навичок, що є поштовхом до просування вищих рівнів розумової діяльності; такий підхід до самостійної роботи дозволяє зняти суперечність між зовнішньою обумовленістю у навчальному процесі і суттю, яка зумовлює розвиток та оптимальне виявлення в діяльності студента пізнавальної активності та самостійності, розвиток його пізнавальних здібностей. При читанні лекційного курсу безпосередньо в аудиторії необхідно контролювати засвоєння матеріалу основною масою студентів шляхом проведення експрес - опитувань з конкретних тем, тестового контролю знань, опитування студентів у формі гри що. На практичних і семінарських заняттях різні види срс дозволяють зробити процес навчання більш цікавим і підняти активність значної частини студентів у групі. Проведення лабораторних робіт з елементами творчості; розв язання нестандартних задач; виконання розрахунково - графічних робіт і курсових проектів; участь у ділових іграх і в розборі проблемних ситуацій; складання рефератів, доповідей, інформацій з заданої теми; інші види занять. інакше кажучи, правильно організована система самостійної роботи студента покликана готувати фахівця, спроможного вирішувати завдання побудови сучасного демократичного суспільства в україні. Виявивши основні поняття та ідеї, необхідно визначити, які з них мають подаватися в готовому вигляді, а які учні повинні отримати в результаті самостійної роботи; - методику усунення у студентів труднощів, які можуть виникнути у процесі виконання завдань, а також спосіб швидкої перевірки і методику аналізу допущених помилок. Брак працелюбності, волі, наполегливості, загальної підготовленості, здібностей, відсутність уміння самостійно працювати тощо; - ті, що залежать від викладача, кафедр, деканатів. Це причини, передусім пов язані з організацією навчального процесу у вищих навчальних закладах, який здійснюється без належного індивідуально орієнтованого підходу; а також відсутністю необхідних навчальних посібників з диференційованими завданнями, матеріально - побутових умов тощо. Відсутність чітко сформульованої мети здійснення самостійної роботи призводить до того, що сам процес її виконання залишається в кращому випадку нейтральним стосовно характеру пізнавальної самостійної діяльності студентів. У першому випадкові він прихований від викладача і тому не керований, у результаті чого виконання самостійної роботи слабко впливає на розвиток мислення студента, його ініціативу й самостійність, пізнавальні здібності та професійну підготовку.

Для слабо встигаючих потрібно створювати спеціальні ситуації успіху шляхом добору таких завдань, які вони в цей момент зможуть виконати, і активного заохочення. Для сильних студентів важливо забезпечити можливість отримувати радість подолання особливих ускладнень при розв язанні завдань підвищеної складності, тобто досягти відповідності рівня складності навчального завдання рівню можливостей тієї чи іншої типологічної групи.

Напівмеханічне читання навчального матеріалу, невміння розчленувати його окремі смислові частини, невміння учнів організовувати свій робочий час, перевантаження учнів домашніми завданнями.

При цьому її суттєвими ознаками вважають обов язковість заняття у відведений розпорядком дня вузу час, роботу без безпосередньої участі викладача, але за обов язкового його контролю. Практична підготовка полягає у здатності оптимально планувати самостійну роботу, вміло використовувати конспект лекцій, підручники, посібники, комп ютер, розумові операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікацію та інше). Внутрішнє сприйняття завдання починається з актуалізації мотиву, що спонукає студента до виконання поставленого завдання, а відповідно до організації своєї самостійної роботи.

Успіх підготовчого етапу залежить і від організаційного, методичного, матеріально - технічного забезпечення самостійної роботи студента (забезпеченість літературою, методичними рекомендаціями, наочними посібниками, інформаційно - комп ютерною базою тощо). Оскільки навчальне завдання найчастіше постає у навчально - пізнавальній формі, то в процесі його виконання беруть участь усі психічні процеси, які забезпечують пізнавальну активність. Під час аналізу студент оцінює (методом самоконтролю, іноді взаємоконтролю) якість і час виконання завдання, ефективність використаних у процесі самостійної роботи методів і засобів. Багато студентів наштовхуються на труднощі під час виконання письмових домашніх завдань (розв язання задач з математики, статистики, економіко - математичного моделювання, підготовки рефератів, контрольних і курсових робіт). Письмову роботу виконують перед усім для того, щоб викладач міг оцінити ступінь засвоєння студентом навчального курсу, рівень сформованості у нього вмінь і навичок використання теорії при розв язанні практичних завдань. Значно ефективнішим способом формування у студентів потреб і мотивів до самостійної роботи є розвиток пізнавального інтересу до предмета, який вивчається, процесу оволодіння ним. Діяльність, що має у своїй основі глибокий інтерес не лише до результату, а й до її процесуальних компонентів, найпродуктивніша, адже саме від неї людина має найбільше задоволення. Вони вивчають, конспектують літературні джерела, за потреби повторно перечитують їх окремі розділи, абзаци, звертаються до відповідних довідників і словників. Умовою будь - якої цілеспрямованої діяльності є установка - готовність до певної активності, виникнення якої безпосередньо залежить від наявності в людині потреби і від об єктивної ситуації задоволення цієї потреби.

Установка відчутно впливає на характер і результати діяльності студентів, сприяє підвищенню ефективності дій, активізує мислення, пам ять, робить сприйняття точнішим, увагу зосереднішою, спрямованішою на об єкт пізнання. Не розібравшись хоча б в одному елементі міркувань автора книги, студент не може далі повноцінно засвоїти навчальний матеріал; 4) правильне планування самостійної роботи.

Чіткий план допоможе раціонально структурувати самостійну роботу, зосередитися на найсуттєвіших питаннях; 5) використання відповідних методів, способів і прийомів роботи.

Основними формами керівництва самостійною роботою студентів є визначення програмних вимог до вивчення навчальних дисциплін; орієнтування студентів у переліку літератури; проведення групових та індивідуальних консультацій; організація спеціальних занять з метою вивчення наукової та навчальної літератури, прийомів конспектування; підготовка навчально - методичної літератури, рекомендацій, пам яток тощо. Виховання у студентів навичок самостійної роботи з навчальним матеріалом, науковою та навчально - методичною літературою належить до першочергових завдань вищої школи.

Адже разом із цим вони виховуватимуть у собі організаційність, системність, діловитість, зосередженість, без чого не обійтись їм і в майбутній професійній діяльності. Складаючи розпорядок дня, передбачаючи свою участь у всіх основних заходах, які здійснюються у вищому навчальному закладі, студент повинен орієнтуватися на навчальні програми, плани і розклад занять. Певний внесок у вирішення цього завдання повинна внести більш peтeльнa розробка й впровадження в процес навчання сучасної, науково обґрунтованої навчальної допомоги.

Керуюча функція навчальної допомоги проявляється в рубрикації, у текстовому виділенні основних пропозицій навчального матеріалу, у наявності структурно - логічних схем, що виявляють, взаємозв язок навчальних матеріалів в узагальнюючих висновках. Для підвищення ефективності самостійної роботи студента навчальна допомога повинна також доповнюватися методичними вказівками, що виконують тільки кepівну й напрямну роль. 3міст цієї допомоги повинен вказувати, у якій послідовності варто вивчати матepіaл дисципліни, звертати увагу на особливості вивчення окремих тем і розділів, допомагати від6ирати най6ільш важливі й heoбxідні відомості зі змісту навчальної допомоги, а також давати пояснення питанням програми, які звичайно викликають найбільші труднощі й призводить до помилок. Професійний pіст фахівця, його соціальна затре6уваність як ніколи залежать від уміння виявити ініціативу, вирішити нестандартне завдання, від здатності до планування й аналізування результaтів своїх самостійних дій. Це переорієнтує самостійну роботу із традиційної мети простого засвоєння знань, прид6ання вмінь і навичок, досвіду творчої й науково - інформаційної діяльності - на розвиток внутрішньої й зовнішньої самоорганізації май6утнього фахівця, що активно перетворює ставлення до одержуваної інформації, здатності ви6удовувати індивідуальну траєкторію самонавчання. Відповідно головна ознака самостійної роботи полягає не в тім, що студент займається 6ез особистої участі й допомоги викладача, а в тім, що в його діяльності поєднується функція перекладу інформації в знання, уміння й функція керування цією діяльністю. При здійсненні 6удь - яких інформаційних процесів (пошуки інформації, її з6еріганні, переробці, поширенні) студенти мають справу з науковими документами - довідниками, статтями, програмами, інструкціями, методичними вказівками, навчальними посі6никами й т. Фахівець одержує су6 єктивне знання, від6ираючи, аналізуючи, синтезуючи, класифікуючи у відповідно до своїх індивідуальних потре6 (завдань) інформацію, що є в підручниках й навчально - методичних матеріалах. На нашу думку, завдання, пропоновані студентам для самостійної роботи, націлені на розвиток методологічних знань й умінь, повинні припускати мобільну форму кінцевого продукту (і за обсягом, і за змістом). Організація самостійної роботи в контексті інформаційної діяльності - створення бібліографічного списку, анотації, реферату, огляду, таблиці, аналітичної довідки, діаграми, рецензії й т. Все це дозволяє студентові не тільки пройти весь шлях вирішення творчого завдання - від моменту зародження творчого задуму до його втілення в матepіaльнoму продукті, але й багаторазово відтворити творчий процес, обробляючи необхідні вміння в умовах, що змінюються. В остаточному підсумку це повинне призвести до розвитку здатності швидко й точно спрогнозувати, спланувати й скорегувати пізнавальні дії на будь - якому етапі інформаційних процесів. Варто зазначити, що питання йде не просто про придбання додаткових умінь викладати мaтepіaл у письмовій формі, а про розвиток через мову (як спосіб формування думки за допомогою мови) наукового мислення майбутніх фахівців, їхньої здатності до комунікації (на жаль, нездатність до грамотного, продуктивного спілкування, на наш погляд, є однією з найбільш гострих проблем сучасного суспільства не тільки на побутовому, але й на професійному рівні) 3мінюється роль викладача в організації самостійної роботи студентів. Для розвитку в студентів мотивації до самостійної роботи потрібні сучасна, науково обґрунтована навчальна й методична допомога як засіб, за допомогою якого студент може вибудувати індивідуальну траєкторію до самонавчання в процесі самостійної діяльності. В статті розглядаються особливості організації самостійної роботи студентів з урахуванням сучасних вимог та умов навчання, методи її ефективної організації як невід’ємної складової в системі освітнього середовища. Мета статті – розглянути специфі ку і проблеми організації самостійної роботи студентів та визначити ефективні методи її організації з урахуванням сучасних вимог до якості залишкових знань та професійної компетентності як цілісної системи освітнього процесу у формуванні висококваліфікованих спеціалістів. Розширення функцій та зростання ролі самостійної роботи студентів не тільки веде до збільшення її обсягу, а й обумовлює зміну у взаємовідносинах між викладачем і студентом як рівноправними суб єктами навчальної діяльності, привчатимуть його самостійно вирішувати питання організації, планування, контролю за своєю навчальною діяльністю, виховуючи самостійність, як особисту рису характеру.

Цілеспрямована сукупність дій студента під керівництвом викладача на основі використання засобів супроводу навчального процесу передбачає самостійність – можливість здійснювати самостійну роботу на основі формування якостей рефлексивного керування. Пізнавальна діяльність студентів у процесі виконання самостійної роботи характеризується високим рівнем самостійності та сприяє залученняю студентів до творчої активності. Аналіз досліджень з проблеми використання інформаційних технологій у навчанні студентів дозволяє визначити основні напрями активного застосування інформаційних технологій у навчальному середовищі. Розширення можливостей підвищення якості освіти, відкриття нових можливостей розвитку мислення студентів, підбір індивідуальних способів отримання знань шляхом самостійної роботи за допомогою інформаційно - комп’ютерних технологій, як фактора зближення сфери освіти з реальним світом, поєднуючи традиційні та сучасні методи навчання, що сприяє створенню єдиного освітнього інформаційного середовища. А) обов язкову, визначену навчальними планами і робочими програмами (виконання домашніх завдань, підготовка до лекцій, практичних робіт та різновиди завдань, які виконуються під час ознайомлювальної, навчальної, виробничої, переддипломної практики; підготовка і захист дипломних та курсових робіт тощо); б) рекомендовану (участь у роботі наукових гуртків, конференціях, підготовка наукових тез, статей, доповідей, рецензування робіт тощо); в) зініційовану (участь у різноманітних конкурсах, олімпіадах, вікторинах, виготовлення наочності, підготовка технічних засобів навчання тощо). А) репродуктивну, що здійснюється за певним зразком (розв язування типових задач, заповнення таблиць, моделювання схем, виконання тренувальних завдань, що вимагають осмислення, запам ятовування і простого відтворення раніше отриманих знань); б) реконструктивну, яка передбачає слухання і доповнення лекцій викладача, складання планів, конспектів, тез тощо. В) евристичну, спрямовану на вирішення проблемних завдань, отримання нової інформації, її структурування (складання опорних конспектів, схем - конспектів, анотацій, побудову технологічних карт, розв язання творчих завдань). Загальною проблемою вищої освіти є зменшення кількості годин на вивчення програмового матеріалу, тому дуже часто застосовують випереджувальні завдання. Ці завдання спрямовані на повне або часткове попереднє самостійне вивчення студентами навчального матеріалу, який буде висвітлюватися викладачем на планованих заняттях. Попередньо вивчений студентами матеріал можна використовувати на лекціях, семінарах у вигляді рефератів, наукових доповідей, обговорювати у процесі дискусії тощо. Складання плану прочитаного, складання тез, конспектування, анотація, цитування, рецензування, реферування, нотування (виписування незрозумілих слів з подальшим тлумаченням). Але на сучасному етапі книгу замінили інші джерела інформації, такі як ікт (інформаційно - комунікативні технології), а студенти є жителями соціальних мереж, інтернет - простору, віртуального комп’ютерного світу.

Поняття інформаційні технології порівняно нове – це система сукупності методів засвоєння знань і способів діяльності на основі взаємодії викладача, студента та засобів ікт (інформаційно - комунікативних технологій), спрямованих на досягнення результату навчального процесу, що сприяє розширенню дидактичних можливостей в організації самостійної роботи студентів, а саме.

Забезпечення гнучкості навчального процесу за допомогою варіативності; трансформація змісту, методів і форм навчання, організації навчальних занять, поєднання різних методик навчання для студентів різнорівневої підготовки; варіювання складності та об’єму завдань, темпу їх виконання; активізація навчально - пізнавальної діяльності студентів через моделювання якісно нового типу візуалізації навчального матеріалу як реальних, так і віртуальних об’єктів, процесів та явищ; ігрового навчання, бо життя - це гра…; посилення мотивації і пізнавального інтересу студентів у навчанні за рахунок інноватики методів навчання, можливості індивідуалізації навчання; мобільність на основі реалізація технічних можливостей комп’ютера, здійснення педагогічної корекції і безперервного зворотного спілкування та зв’язку; якісні зміни навчальної діяльності в цілому та контролю (здійснення тестового контролю з діагностикою, зворотнім зв’язком і оцінюванням етапів, дистанційна освіта). Диференційний, що дозволяє розширити доступність навчання, відбувається поліпшення якості навчання, впровадження інноваційних технологій, використання додаткових освітніх ресурсів, що призводить до посилення ролі самостійної роботи студентів; системний, що характеризує активне використання інформаційних технологій як ефективні методи, що забезпечують не тільки системність, а й структурно - функціональний зв’язок навчального матеріалу.

інноваційні освітні технології спрямовані на те, щоб підвищити інтерес до навчання, привчити студента працювати самостійно, бути компетентним та мобільним, адаптуватися до вимог сучасного суспільства. Самостійну роботу студентів при вивченні дисциплін навчального плану у коледжі з використанням інформаційних технологій необхідно організувати як цілісну систему.

Використання освітніх сайтів; роботи з електронними виданнями; виконання індивідуальних завдань на основі використання ікт; поточної атестації за допомогою електронного тестування, як однієї із форм організації контролю за самостійною роботою студентів, бо вона виноситься на підсумковий контроль разом з навчальним матеріалом. Перевірку конспектів, рефератів, розв язаних задач, розрахунків, виконаних графічних вправ, індивідуальних завдань; відповіді на контрольні або тестові питання. Важливим для професійної освіти є навчити студента опановувати професійну термінологію, оперувати спеціальною термінологією, аргументовано висловлювати власну думку, аналізувати факти, опонувати та вміти вести дискусію. В сучасних умовах перед педагогічними працівниками стоїть ряд завдань з метою максимального наповнення навчальним матеріалом в організації самостійної роботи студентів, зокрема – створення електронного навчально - методичного посібника, як носія навчально - наукового змісту навчальної дисципліни, який відповідає вимогам професійної підготовки майбутніх фахівців. Комп’ютерні програми особливо підходять для організації самостійної роботи студента з закріплення навчального матеріалу, вивченого на заняттях та підготовки до аудиторних занять. Посібник нового типу повинен максимально полегшити розуміння, активне запам’ятовування понять, тверджень, прикладів, залучати до процесу навчання можливості сприйняття мозку, тобто слухову та емоційну пам ять. Навчальний матеріал подано на сучасному рівні; можливість вибору студентом індивідуального режиму роботи; використання можливостей переносу навчального матеріалу на електронні носії; варіативність завдань з особистісно - зорієнтованим урахуванням можливостей та здібностей студентів; підвищення професійної мотивації студентів; можливість об’єктивного електронного контролю за станом засвоєння студентом необхідного навчального матеріалу.

Якщо навчальний матеріал опрацьовується власноручно, самостійно (індивідуально) виконується завдання від його постановки до аналізу отриманих результатів, то засвоюється не менше 90 відсотків інформації. Саме тому вища школа поступово, але неухильно переходить від передачі інформації до керівництва навчально - пізнавальною діяльністю, формування у студентів навиків самостійної творчої роботи.

основний спосіб освоєння студентами навчального матеріалу без участі викладача, а також час, вільний від обов язкових навчальних занять; - форма навчання, в якій студент засвоює необхідні знання, опановує уміннями і навиками, навчається планомірно і систематично працювати, мислити, формує свій стиль розумової діяльності. Як складне педагогічне явище - це особлива форма навчальної діяльності, спрямована на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, вмінь, навиків, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять. Проведення лабораторних робіт з елементами творчості; розв’язання нестандартних задач; виконання розрахунково - графічних робіт і курсових проектів; участь у ділових іграх і в розборі проблемних ситуацій; складання рефератів, доповідей, інформацій з заданої теми; інші види занять. Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні аудиторних навчальних занять. Для самостійного опанування матеріалу педагогічний склад внз розробляє методичні матеріали різного рівня і призначення (так зване дидактичне забезпечення) при цьому ці матеріали повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента. Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочою програмою для засвоєння студентом у процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль разом із навчальним матеріалом, який відпрацьовувався під час проведення навчальних занять. Завдання для срс повинні бути диференцiйованi, тому що початковий рівень знань, умінь та навичок, теоретична готовність до виконання різних видів робіт, а також досвід самостійної дiяльностi у студентів різний. Завдання повинні враховувати досягнутий рівень умінь та навичок творчого використання засвоєних знань у різних ситуаціях (внутрiшніх - i між предметних, прикладних та професійних). Якщо студент знає, що результати його роботи будуть використані в лекційному курсі, в методичному посібнику, у лабораторному практикумі, при підготовці публікації або іншим чином, то ставлення до виконання завдання істотно змінюється в кращий бік і якість виконуваної роботи зростає. Так, наприклад, якщо студент отримав завдання на дипломну (кваліфікаційну) роботу на одному з молодших курсів, він може виконувати самостійні завдання по ряду дисциплін гуманітарного та соціально - економічного, природно - наукового і загально - циклів дисциплін, які потім увійдуть як розділи в її кваліфікаційну роботу.

У таких іграх відбувається перехід від односторонніх приватних знань до багатосторонніх знань про об єкт, його моделювання з виділенням провідних протиріч, а не просто придбання навику прийняття рішення. Мотивація самостійної навчальної діяльності може бути посилена при використанні такої форми організації навчального процесу, як циклові навчання (метод занурення). Цей метод дозволяє інтенсифікувати вивчення матеріалу, тому що скорочення інтервалу між заняттями з тієї чи іншої дисципліни вимагає постійної уваги до змісту курсу та зменшує ступінь забуті. Різновидом цього виду занять є проведення багатогодинного практичного заняття, що охоплює кілька тем курсу і спрямованого на вирішення наскрізних завдань. Необхідно перевести студента з пасивного споживача на активного знань їхнього творця, що вміє сформулювати проблему, проаналізувати шляхи її вирішення, знайти оптимальний результат і довести його правильність. Це передбачає орієнтацію на активні методи оволодіння знаннями, розвиток творчих здібностей студентів, перехід від поточного до рівні готовності з урахуванням потреб і можливостей особистості. Посилення ролі самостійної роботи студентів означає принциповий перегляд організації навчально - виховного процесу у внз, який повинен будуватися так, щоб розвивати вміння вчитися, формувати у студента здатності до саморозвитку, творчого застосування отриманих знань, способам адаптації до професійної діяльності в сучасному світі. Метод, що дозволяє інтенсифікувати вивчення матеріалу, так як скорочення інтервалу між заняттями з тієї чи іншої дисципліни вимагає постійної уваги до змісту курсу та зменшує ступінь забування матеріалу, називається.