відповіді на питання на урок

відповіді на питання на урок

Але вивчення граматики, так само входить в програму курсу, так як без знання найпростіших основ граматики, ви не зможете правильно скористатися знаннями розмовної мови.

У будь - якому разі, всі заняття в нашій школі побудовані таким чином, щоб практикувати англійську у реальних ситуаціях (симуляції) і створювати більше природних моментів для невимушеного вивчення мови, при якому всі наші студенти зможуть навчається англійської легко і без заучування. Всім студентам нашої школи, після закінчення курсів видається сертифікат, в якому буде вказана інформація про успішне завершення курсу англійської мови в нашій школі. В нашій школі працюють носії мови, а так само українські викладачі - фахівці, що володіють міжнародними сертифікатами celta і tefl, що підтверджує професійний і творчий підхід до викладання англійської мови.

Наші педагоги завжди знаходять індивідуальний підхід до кожного студента, що забезпечує високу результативність, ефективність, легкість і задоволення у вивченні англійської мови.

Методика в oxford school – це унікальний комплексний підхід, який розроблений командою професіоналів у великобританії, за загальноєвропейським стандартам володіння іноземною мовою (common european framework of reference, cefr). Він включає індивідуальний творчий підхід до кожного студента, простоту і ясність у викладі нового матеріалу - лексики, граматики і фонетики, легкість і успішність в усній і письмовій практиці англійської мови.

Спеціальні підручники тільки для дітей, м які іграшки, розмальовки та інші цікаві і корисні матеріали доповнюють наші уроки і роблять їх більш зрозумілими і веселими для дитини.

Однак у багатьох учнів і тих, хто бажає ними стати, виникає велика кількість різноманітних питань, які пов язані в першу чергу з організаційними моментами освітнього процесу.

Перед тим як записатися на курси англійської, ви можете вивчити цей розділ, щоб краще зрозуміти, яким чином буде будуватися навчання, і які результати будуть досягнуті. Перед школою сьогодні стоїть серйозна задача виховати особистість, здатну до самоосвіти, розвитку, якій властиві якості громадянина, гідного члена правового суспільства. Основна мета школи № 109 – виховати особистість, яка володіє сукупністю компетентностей комунікативною, інформативною, пізнавальною, соціальною, продуктивною, полікультурною, саморозвитку, які виступають як міра здатності людини до діяльності. Соціальна різна інтерпретація творів, розуміння твору з огляду на соціальний стан життя сучасників, обговорення, толерантне ставлення до співбесідника. Кожен твір літератури несе в собі в першу чергу виховне навантаження, а вчитель як керівник процесу має правильно відредагувати сприйняття учнями тексту.

Тому з огляду на вищесказане стає зрозумілим, чому учням пропонується більше завдань творчого характеру, які вимагають від дитини знаходження виходу зі складної ситуації. і таким чином можу сподіватися, що учні, вийшовши у великий світ зіткнувшись з проблемами будуть намагатися їх розв‘язати, подолати, а якщо ні – зуміти пережити іх з меншими втратами.

Тому, для творчого, вдумливого сприйняття тексту логічно познайомити учнів з епохою, в якій жив автор, з історичними обставинами, за яких було написано твір, з життям митця, а головне з його ставленням до життя, людей, цікаві і значущі епізоди з життєвого шляху митця, навіть його кохання, сім’я, домашні тварини.

По – різному сприймають діти епізоди з життя письменника або поета, де останні переживають життєві драми, нещасливе кохання, втрату близьких людей, діти, ніби переживають за митця, де –хто говорить «я б так не зміг. Звісно на цьому етапі використовуються більш дослідницькі методи роботи, бо надовше запам’ятається та інформація, яку не учитель монотонно розповів, а та, на отримання якої учень витратив зусилля, час, можливо гроші. В часи домінуючого впливу на дітей телебачення, інтернету, комп’ютерних ігор, учні не знаходять у своєму розкладі часу не прочитання і осмислення творів художньої літератури.

Як же спрямувати зацікавленість учнів на книгу, як заохотити хлопця прочитати “долю людини” михайла шолохова, замість годинного рятування космічних галактик від космопіратів у комп’ютері. Можна просто побесідувати з ними при всьому класі про цікаві епізоди з тексту (звісно без переказу подробиць), згадати кумедні і трагічні історії з життя персонажів – наступного уроку дивишся, а кількість “розумників” (тих, хто прочитав твір) збільшилася. Можна на перших уроках роботи з текстом проінсценувати кілька епізодів, або, якщо є, показати відеофрагменти твору, і через урок до “розумників” приєднується більшість класу.

Щоб зацікавити учнів твором, яскравіше і якісніше уявити, те, що описується у творі, дуже часто використовую на уроках уривки з відеофільмів, мультфільмів на цей твір. У результаті виникають цілі дискусії, учні порівнюють мистецтво слова і кінематографію, знаходять плюси і мінуси, відмінності чи, навпаки, точність бачення режисером певних епізодів. А нам ще пощастило у тому, що в нашому місті є театр, де також ставлять програмні твори, от учні і удосконалюють свої навички критично мислити, компаративні аналітичні навички, розвивають свій кругозір. 1) коло з радіусом 6 см і центром а; 2) пряму паралельну даній, 3) серединний перпендикуляр до відрізка; 4) паралельну їм пряму; 5) бісектрису цього кута; 6) точка, що є центром кола, яке проходить через дані точки.

Рівномірно розвивали свої духовні сили, тобто гострий і світлий розум, чисте і чуйне серце, добру і тверду волю, то навчання, ставши знаряддям виховання, набуває виховуючого характеру.

Батьківщині, люблячою вчительську працю і дітей, достатньо досвідченою у викладанні і постійно спрямованою на розширення своїх знань у предметах як спеціальної (педагогічної), так і загальної (наукової) освіти.

А) мати і розвивати в собі любов до учнів і до справи виховання; б) вдумливо і турботливо ставитися до виконання своїх учительських обов’язків; в) безперестанно знайомитися з навчально - виховною діяльністю досвідчених і відданих справі вчителів; г) невпинно продовжувати свою освіту, як спеціальну (педагогічну), так і загальну (наукову). Якомога частіше віддавайте собі відлік у тому, чому, як і для чого ви вчите дітей; постійно думайте про те, як найкраще вести справу виховання і спішіть надавати вихованцям діяльну допомогу кожного разу, коли вони не можуть без неї обійтися. Способи і прийоми ефективного навчання дітей, не лише отримаєте можливість безпосереднього знайомства з дорогоцінним умінням правильно вчити і сердечно виховувати їх, але й ближче підійдете.

Вчитель вартує свого високого звання лише в тому випадку, якщо, при наявності позитивних моральних якостей і при достатній науковій підготовці, ще ним вивчається теоретично і освоюється практично мистецтво успішно вчити інших, просто і зрозуміло передавати іншим свої знання і якщо він займається педагогікою як наукою. Отже, для того, щоб краще пізнати, глибше полюбити і успішніше виконувати свою справу, вам необхідно вивчити саме ті науки, які розглядають виховання як предмет розумної, послідовної і доцільної діяльності. Якщо приступивши до виконання вчительських обов’язків, ви не будете знати особливостей духовного віку учня, а також порядку та умов, в яких здійснюється духовний розвиток людини взагалі і дітей зокрема, то матимете значні труднощі на шляху до досягнення тієї мети, щоб правильно повідомляти учням наукові знання і розвивати їхній розум, неухильно виховувати в них почуття істини, добра і краси, прививати їм лише добрі навички до праці і (прагнення виявляти) турботу про ближнього. Пояснюючи сутність і значення задач і цілей виховання, а також засобів і способів його (здійснення), (педагогіка) допомагає вчителю вивести учнів на такий рівень духовного розвитку, на якому вони змогли б розуміти власне високе призначення людини та розумно прагнули б до постійного самовдосконалення на користь ближньому.

Вивчення педагогіки обумовлює розгляд виховання як наполегливої, спільної праці вчителя та учнів, як діяльність, проникнуту взаємною довірою і любов’ю, як добровільну працю, спрямовану на розвиток у дітей добрих навичок, розумових і фізичних (сил). Спонукає розглядати виховання як царину вільної праці і здорової думки, як союз розумної любові, як сферу постійної взаємної довіри (між учителем та вихованцем). В хвилини відчаю і сумнівів педагогіка нагадає вам, наскільки корисною, високою і якою священною є вчительська праця, і тоді вам буде легше переносити (всі) труднощі. Дидактика як мистецтво вимагає від вас керівної творчої роботи, яка помагала б учневі не лише збагачуватися знаннями, але й розвивати в собі здібності живого, ясного і чіткого мислення. Дидактика як наука, як філософія навчання, як пошук найбільш прямих шляхів його, визначаючи загальні умови розумового розвитку, вимагає такого викладання, котре відповідало б загальним, дуже складним і глибоким психологічним умовам розумового розвитку людини.

Вивчаючи праці з дидактики, вдумайтеся в її задачі, які полягають, по - перше, у визначенні мети і предметів навчання, по - друге, в роз’ясненні системи, методів і форм його і, по - третє, у визначенні засобів і способів, а також загальних передумов навчання. Коли ви познайомитеся з дидактикою теоретично, то потурбуйтеся про якомога краще практичне використання і перевірку її положень і правил (у власній діяльності). Кругозір і дасть йому твердий фундамент точних знань; опираючись на ці знання, (досвідчений) вчитель із впевненістю буде реалізовувати своє покликання. В історії педагогіки ви знайдете багато прикладів для наслідування; з неї ви дізнаєтеся, які ідеї з питань виховання впроваджували в життя великі педагоги минулого і нового часу; в цій історії ви зустрінете багато корисних вказівок і щодо навчання; на кінець, історія педагогіки розповість вам і про повчальне життя знаменитих педагогів; будучи часто ніби пасинками долі, вони тим не менше ніколи на втрачали любові до світла знань. Постійно спілкуючись з одними й тими ж учнями, вчитель має можливість близько пізнавати їх, а через це не тільки цілеспрямовано вчити, але й різносторонньо виховувати їх. Система масового навчання являє собою такий загальний навчальний порядок, за якого вчитель веде уроки одночасно з усім класом, викладає навчальний матеріал всій групі учнів, більш чи менш однаковій за віком, розумовим розвитком і підготовкою. Система взаємного навчання, яка широко використовувалася в англії в першій половині хіх століття, полягає в тому, що навчання з невеликими групами (учнів) ведуть обрані вчителем учні („монітори”), яких підготував. Полягає в тому, що вчитель веде заняття окремо з кожним учнем класу, кожному демонструючи і задаючи додому особливе завдання, яке потім прослуховується (вчителем) у класі. Використовуючи перший (індуктивний) метод, учитель розпочинає викладання визначенням і перевіркою наявних в учнів знань з даного предмета, а потім, взявши за основу відомий учням матеріал, підводить їх до визначення нових сторін предмета пізнання, котрі і складають відносно вищу ступінь в їх пізнанні, утворюють новий навчальний матеріал, що закріплюється в свідомості учнів зосередженням на ньому (їхньої) уваги.

При індуктивному методі викладання вчитель засобами раніше продуманої системи запитань допомагає учням робити із наявних у них спостережень такі висновки, які складають частину нового, потрібного в даному випадку знання і закріплюються в їхній свідомості особливими засобами.

При дедуктивному методі викладання вчитель знайомить учнів з предметом, починаючи з вказівки загальних і суттєвих його ознак і поступово переходячи до часткових і другорядних. Громадянська історія, географія і взагалі предмети, при вивченні яких безпосереднє спостереження і формулювання висновків не може мати широкого використання. Спосіб, за допомогою яких учитель, користуючись переважно живим словом, робить навчальний матеріал розумовим надбанням учнів, називається формою викладання. Дуже важливе значення викладеного вище дидактичного порядку, який повинен використовуватися на всіх уроках початкової освіти, полягає в постійному підтримуванні уваги учнів до всього процесу і змісту уроку, до всіх його моментів. Думку; послідовними, тобто мати внутрішній зв’язок між собою і з відповіддю учня; доцільними, тобто повинні відповідати головній меті уроку і тільки до неї (мети уроку) бути спрямованими.

Демонстрація, показ дій вчителем, розповідь і опис, пояснення і розкриття, задачі, повторення, заучування і випробовування (застосування знань на практиці). Оскільки учні повніше сприймають, міцніше засвоюють і довше зберігають в пам’яті лише те, що бачать своїми очима, то однією з важливих умов навчання, особливо елементарного, є наочність. Для того, щоб дати учням якомога кращий взірець продуманого, ретельного і правильного виконання певної навчальної роботи у всіх її моментах, наприклад, в письмі і малюванні, в читанні, особливо виразному, у розв’язанні прикладів і задач, у співі і музичній грі вчитель користується зразковими чи демонстраційними діями, як одним із наочних прийомів навчання. Описування предметів відсутніх повинно ґрунтуватися на вивченні подібних з ними предметів, які є в наявності, або знайомих учням, і характеризуються точністю, послідовністю і. Розкриттям називається висловлювання загальної думки, що робиться учнями при допомозі вчителя шляхом співставлення яких - небудь часткових фактів вивчення і які є необхідним наслідком мислення над цими фатами.

Повторення проводьте у зміненому порядку, з доповненнями і скороченнями, в іншому висвітленні, з нових точок зору, інакше повторення може наскучити учням. Оскільки розум людини успішно розвивається при наявності в пам’яті живих уявлень і точних понять, тому (важливо) положення, що складають основу знань визначення і висновки, зразки слів поетичних і прозових після необхідного пояснення заучувати і відтворювати напам’ять. Випробовування (перевірка) учнів на предмет отриманих ними знань і відомостей мають значення як засіб, за допомогою якого учні, повторюючи весь навчальний предмет, отримують про нього системне, цілісне уявлення, а вчитель не лише перевіряє знання учнів, але й доповнює, розширює і поглиблює їх. А) навчайте поступово, переходячи в поясненні від близького в матеріальному і духовному розумінні до віддаленого, від простого (неподільного) до складного, від відомого учням до невідомого і від наочного (конкретного) до відстороненого (абстрактного); б) навчайте послідовно, на основі заздалегідь продуманого плану, тобто завчасно не лише розподіліть предмети і уроки навчання, але й розмістіть навчальний матеріал у (логічному) взаємозв’язку в рамках кожного окремого уроку; в) використовуйте наочність, постійно звертайтеся до зовнішніх відчуттів учнів. і залучайте ці відчуття до роботи; г) навчайте без поспіху, ґрунтовно, не перевантажуйте учнів швидким проходженням навчального матеріалу і зупиняйтеся на предметі вивчення до повного і міцного засвоєння його по можливості всіма учнями; д) навчайте цікаво, тобто не тільки з чітким розумінням і знанням справи, не тільки наочно і просто, послідовно і впевнено, але й з живим. інтересом, (з урахуванням) розумових потреб і запитів учнів, рівня їх розумового розвитку і підготовки, прагнучи збуджувати, підтримувати і посилювати самостійність і увагу учнів і викладаючи навчальний матеріал з одухотворенням; е) не припиняйте самоосвіти як загальної, наукової, так і спеціальної, педагогічної. А) навчайте учнів у відповідності з їхньою природою, тобто рівнем розвитку їхніх тілесних і духовних сил; навчайте наочно і просто, послідовно і поступово, без г) навчайте учнів свідомому ставленню до предметів і питань пізнання, турбуючись про те, щоб учні правильно сприймали і засвоювали навчальний матеріал, довше пам’ятали його, а також правильно і легше відтворювали; д) навчайте учнів грамотної мови, використовуючи для цього кожен урок б) навчайте елементарно, просто, пояснюючи основи чи елементи навчального матеріалу в доступній для учнів формі; в) навчайте поступово, розділивши предмет на частини, з кожною з яких учні могли б ґрунтовно знайомитися без особливих труднощів; г) навчайте різносторонньо, засобами різноманітних відчуттів; д) супроводжуйте повідомлення учням книжкових відомостей вимогою використовувати отримані знання на практиці; е) під час навчання поєднуйте між собою подібні предмети (пізнання) для кращого їх засвоєння. 1) інтерес віри (релігійний); 2) інтерес спостереження і досліду (емпіричний); 3) інтерес пояснення (спекулятивний); 4) інтерес красоти (естетичний); 5) інтерес любові до людини (симпатичний); 6) інтерес любові до суспільства, свого народу, до всіх людей (патріотичний і соціальний). Розвиток інтересу релігійного полягає у вихованні почуття любові до бога як творця всесвіту і людини, яку він наділив розумом і свободою (і) закликає до постійного і різностороннього вдосконалення. Це означає турбуватися про те, щоб учні прагнули до ознайомлення з предметами вивчення не стільки зі слів інших людей, скільки на основі безпосереднього спостереження і досліду, до ознайомлення безпосереднього, живого і наочного. інтерес спекулятивний полягає у задоволенні потреби учнів не тільки спостерігати речі, але й знати зміст і сенс, основу і причинну залежність, наслідки і цілі предметів і явищ, які вивчаються. Розвивати під час навчання інтерес естетичний означає викликати і підтримувати у вихованців при кожному зручному випадку почуття досконалості, співрозмірності (симетрії) і гармонії, пояснювати, як ці якості з’являються в природі і у найкращих творах людей. Розвиток інтересів симпатичного, патріотичного і соціального полягає у пробудженні в учнів поваги, співчуття і доброзичливості до окремих людей, до їхніх потреб і проблем, а також у вихованні поваги до сім’ї, суспільства, до всього народу і до всього людства як таких (соціальних) груп, від добробуту яких залежить щастя кожної окремої людини.

Перед початком (навчального) року перш за все слід уважно переглянути програми, за яким вам доведеться вести навчання, а також прочитати пояснювальні записки до них. Дозволить вам отримати необхідне уявлення про предмет( - и), об’єм і цілі наступної навчальної діяльності, (а також) частково й про способи її організації. Крім програми (навчального предмета), перед початком (навчальних) занять розгляньте уважно навчальні підручники і посібники, за якими ви будете організовувати (процес) навчання, а також пояснення (керівництва) до них. Таке ознайомлення не лише освіжить у вашій свідомості навчальний матеріал, але й нагадає вам деталі того порядку і способу повідомлення (навчального) матеріалу, які визнаються бажаними у вказаних підручниках і посібниках. Після ознайомлення з навчальним матеріалом (на навчальний рік) зробіть орієнтовний розподіл його на частини відповідно до частин навчального року (півріччя, чверті, місяці, тижні). Розподіляючи навчальний матеріал, пам’ятайте, що навчання на початку року відбувається повільніше, ніж потім, і що наприкінці року учні, внаслідок напружених і тривалих навчальних занять, відчувають розумову і фізичну втому.

Після розподілу навчального матеріалу вчителю необхідно розробити розклад уроків, щонайменше на тиждень наперед, користуючись для цього орієнтовним розкладом, отриманим з програмою навчального курсу (предмета). Наскільки не здавалися б вам легкими і простими уроки початкового шкільного навчання, ви все ж таки поставте собі за обов’язкове правило не проводити жодного уроку без попередньої підготовки.

Пам’ятайте, що кожний урок, незалежно від (його) змісту, має свою особливу методику (викладання), і ви, виходячи із загальних положень дидактики, завчасно розробіть цю методику.

А) чого ви будете навчати дітей на уроці, тобто чи у всіх деталях цілком зрозумілий для вас самих матеріал уроку; б) як ви будете вчити, тобто якими засобами і способами, прийомами і посібниками полегшите учням сприйняття і засвоєння (навчального матеріалу); в) які вправи ви використаєте для кращого засвоєння та запам’ятовування учнями (навчального матеріалу). Оскільки для кращого сприйняття і з’ясування (змісту) уроку часто використовуються наочні посібники, продумайте заздалегідь, як (максимально ефективно) користуватися ними, в якому порядку і в якій формі вести бесіду з використанням наочних посібників. Потрібні приклади, які підлягають попередньому загальному (всім класом)розгляду або розв’язанню, а для закріплення цих висновків у свідомості і пам’яті учнів, потрібні спеціальні вправи, які називаються задачами і (які) призначені для самостійного виконання або розв’язку учнями.

Підберіть ці приклади і задачі завчасно із відповідних підручників чи придумайте самостійно і прагніть засвоїти (їх) в тій мірі, щоб на уроці користуватися ними цілком вільно. Визначаючи об’єм (навчально матеріалу), враховуйте його трудність та зіставте (цей матеріал) з розумовими силами учня середніх здібностей, (та) з рівнем розумової (в даний час) енергії учнів, (яка) найбільш сильна на початку дня і загалом після відпочинку.

З метою встановлення у свідомості учнів внутрішнього зв’язку між отриманими раніше і засвоєними новими знаннями, завчасно з’ясуйте ці зв’язки для себе, щоб не відчувати труднощів у наближенні нового навчального матеріалу до раніше засвоєного учнями.

При перевірці (зверніть увагу) на нумерацію сторінок, охайний вигляд зошитів і ретельність виконання (домашньої) роботи, а також на виставлення дати виконання роботи.

Пояснення теми і плану уроку викликає у всіх учнів очікувальний настрій, зосереджує їх увагу на предметі (пізнання) і побідує (школярів) до пригадування відомостей, які так чи інакше мають відношення до (змісту) нового уроку.

Предметом головної частини уроку має бути цілісне і зв’язане відтворення учнями (навчального матеріалу), засвоєного на уроці частинами, або ж виклад (ними) висновків (сформульованих на основі розгляду предмету пізнання), або ж розгляд прикладів. Заключну частину уроку має складати його повторення, ретельне чи коротке, залежно від потреби, а також записування учнями в зошиті теми і плану уроку, прикладів і правил, визначень і висновків, виконання вправ, які призначені для закріплення в свідомості учнів (головних) положень уроку.

А) предмет, що демонструється, всі учні повинні ретельно розглянути, бажано у всіх (його) частинах; б) необхідно не тільки показувати учням предмет вивчення, але також порівнювати його, ставити в (певну) послідовність та у зв’язок із іншими однорідними предметами, допомагати учням у з’ясуванні внутрішніх сторін (предмета) і його призначення та в утворенні необхідних узагальнень чи висновків з того, що було розглянуто чи засвоєно на уроці. Після кожного уроку давайте собі відлік в тому, чи не допустили ви яких - небудь помилок, чи вдалося вам досягнути всіх запланованих цілей і чи просунулися ваші учні на шляху розумового.