педагогічна технологія створення ситуації успіху

педагогічна технологія створення ситуації успіху

Провідним мотивом навчальної діяльності у 70 % дітей є страх отримати погану оцінку, страх перед батьками, страх виявити себе нездібним в очах товаришів. Пєхотою (доктором педагогічних наук), стратегія формування– це педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав’язування їй вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. Штейнер, який вважав, що якщо педагог сам себе не привів до порядку, якщо не знає, як підійти до дитини і що їй казати, то ніякі методики не допоможуть. Щоб втілити в життя і практику ідеї гуманної педагогіки, якраз сьогодні в нашій країні і використовуються педагогічні технології, які є особистісно орієнтованими.

Кожна людина, на його думку, наділена певними анатомо - фізіологічними задатками, темпераментом та іншими біологічними властивостями, її характеризують специфічні потреби, здібності, інтереси, рівень розумового розвитку, життєвий досвід. Анцибор подає визначення поняття активних форм викладання та наводить ряд прикладів використання їх на уроках, в тому числі й культурологічного спрямування. Результати діяльності цих педагогів підводять нас до усвідомлення можливостей упровадження у навчально - виховний процес такої педагогічної технології, яка була б націлена саме на те, як викликати у дітей почуття радощів, забезпечити успіх у навчанні. Пєхота, ситуація успіху — це суб єктивний психологічний стан задоволення результатом фізичного або морального напруження виконавця справи, творця явища. Успіх, якщо його переживає дитина неодноразово, відкриває період визволення прихованих можливостей особистості, перетворення та реалізації духовних сил. Отже, головний зміст діяльності педагога полягає в тому, щоб кожен учень був успішний, це сприяє розвитку впевненості учня в собі, підвищенню самооцінки, розвитку почуття власної значимості. Завдання педагога— допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, переконати, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно докласти зусиль. З педагогічної точки зору ситуація успіху — це цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому.

З психологічної точки зору успіх — це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особистість прямувала в своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями, сподіваннями (з рівнем домагань), або перевершив їх. Створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини; показати колегам як саме необхідно надати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили.

Використовувати інтерактивні технології з метою активізації пізнавальної діяльності, творчі проблемні завдання, що забезпечують розвиток тих здібностей і якостей, які перебувають у стадії формування. 3 головна мета діяльності вчителя – створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.

Допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів; дати зрозуміти, що без зусиль в житті нічого не дається, весь час необхідно прикладати зусилля. Він виникає не миттєво, а формується поступово, підсвідомо, в результаті постійного нашарування будь - яких невдач, конфліктів, попередити або швидко ліквідувати не вдається. Проте як тільки учень відчує, що вчитель цікавиться його емоційним станом, прагне зрозуміти його і допомогти, то прийме зауваження педагога, довірить йому свою долю. Сенс прийому емоційне поглажування вселити дитині категорії невпевнені віру в себе, похвалити за будь - що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зрозуміти учню, що серце, душа вчителя розкриті і готові піти на емоційний контакт. Отут потрібно, щоб вчасно надійшла допомога як з боку викладачів, так і з боку учнів, потрібно підтримати прагнення дитини стати на ноги, вселити впевненість у власні сили, показати учню, що і вчитель, і діти бачать в ньому особистість, яка здатна здолати труднощі. Категорія учнів надійні – це школярі різного віку, які мають добрі здібності, сумлінно ставляться до виконання своїх обовязків, активні у громадській роботі, самостійні, впевнені у собі, рівень їх домагань адекватний можливостям. Педагогам слід знати, що чим менше у дитини надії на успіх, тим скоріше вона замикається у собі і виставляє щодалі більш глибокий захист проти втручання. Великою стимулюючою силою, що сприяє розвитку особистості, спонукає до співпраці у навчальному та виховному процесах, є віра педагога у позитивні властивості дитини, її сили, її успішність, втілена на вербальному рівні. Під час формування нової суспільної організації, активізації кризових явищ майже в усіх сферах соціально - культурного та економічного життя, що негативно впливають на психічний та фізичний стан особистості, виникає нагальна потреба сприяти формуванню впевненості в своїх силах, усвідомленню необхідності позитивного ставлення до оточення, створенню бажання оволодівати новими знаннями з метою самореалізації учнів, що неможливе без переживання почуття успіху, в процесі навчання. Аналіз тематичної літератури свідчить про протиріччя між необхідністю розвитку потреби у досягненні успіху, що дозволить учням бути більш успішними та ефективними як у здійснюваних сьогодні, так і в подальших видах соціально важливої діяльності, і відсутністю достатнього наукового обґрунтування психолого - педагогічних умов, що забезпечують розвиток в учнях зазначеної потреби в процесі навчальної діяльності. Побачити в дитині особистість, що формується, допомогти їй розвинутися та розкритися духовно буває важко не лише молодому вчителю, а й молодим батькам. Головна мета діяльності вчителя - створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.

«з педагогічної точки зору ситуація успіху - це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому.

Сухомлинський зауважив, що моральні сили для подолання своїх слабких сторін (у тому числі й неуспішності з того чи іншого предмета) дитина дістає у своїх успіхах. Слід зазначити, що навіть інколи переживаючи ситуацію успіху, дитина може зазнати незгладимих емоційних вражень, різко змінити в позитивний бік стиль свого життя. Бєлкін виділяє декілька груп дітей на основі їхнього ставлення до навчання, відповідності отриманого результату витраченим зусиллям та характеру очікування. Завдання вчителя в тому й полягає, щоб дати кожному зі своїх вихованців можливість пережити радість досягнення, усвідомити свої можливості, повірити в себе.

Якщо навчальний процес веде педагог - гуманіст, то він дасть дитині можливість відчути радість власного досягнення, усвідомити свої сили, повірити в них. Завдання педагога - допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно прикласти зусилля. Успішний результат, пережитий дитиною як індивідуальне досягнення, окриляє її, вселяє в неї впевненість у себе, у свої можливості; натхненний успіхом учень береться за виконання більш складної справи, діє впевненіше, проявляє ініціативу, творчість і винахідливість, удосконалюється в навчальному й особистісному плані. Ситуацію успіху, створювану вчителем у навчально - виховній діяльності, можна представити у вигляді досить простого послідовного ланцюга, ланками якого є. Використaнню цікавої інфoрмації в змісті дослiджуванoго й дoдаткового мaтеріалу; включенню дoдаткових відомостей про знaменитих людей; ствoренню прoблемних ситуацій, які неминуче представлять щось знайоме з нового боку, часом несподіваного. Без відчуття успіху у дитини пропадає інтерес до навчальних занять, але досягнення успіху в навчальній діяльності учня утруднено рядом обставин, серед яких можна назвати недолік знань і вмінь, психічні й фізіологічні особливості розвитку, слабка саморегуляція й інші. Підбадьорливі слова й м які інтонації, мелодійність мовлення й коректність звертань, так само як відкрита поза й доброзичлива міміка, створюють у єднанні сприятливий психологічний фон, що допомагає учню впоратися з поставленим перед ним завданням. Тому вчитель повинен володіти професійними і особистісними якостями, тому що моральні аспекти спілкування педагога з школярами мають колосальну значущість не лише у виховній роботі, але й в освоєнні навчальних предметів. Становище (соціальна роль) посередності не вимагає докладання зусиль для інтелектуального зростання, для відповідності більш жорстким вимогам колективу.

Якщо особистість не впевнена у власних силах, не готова до інтелектуального зльоту, їй простіше взагалі відмовитись від спроб, ніж взяти на себе відповідальність за власну перемогу.

Реалізуючи дану операцію, вчителю необхідно виразити свою тверду впевненість у тому, що його учень обов язково впорається з поставленим завданням, переборе труднощі, з якими він зіштовхнеться на шляху просування до мети.

Разом із цим не виключено, що реалізація подібних операцій може вплинути на формування надмірно завищеної самооцінки, і тоді учень, не замислюючись про наслідки, самовпевнено буде братися за будь - яку, навіть надзвичайну складну роботу, результати якої для нього зненацька можуть виявитися жалюгідними й будуть переживатися з більшою напруженістю. Якщо учню разом з метою діяльнoсті й oписoм того ідеальнoгo результaту, що пoвинен вийти в підсумку, пoяснюється, заради чого, заради кого вiдбувається ця дiяльність, то його увага змiщається з мети на мотив і, викoнуючи зaвдaння або прохання, він думає про людей, яким необхідна йoго дoпомога. «вчитель - предметник повинен пам ятати, що для початкової стадії роботи необхідно підібрати нескладне і цікаве завдання, виконуючи яке школяр зміг би усвідомити, що в його силах самостійно завершити роботу, піднятись на вищий інтелектуальний щабель. Калошин - але слід взяти до уваги, що успіх, для досягнення якого не були витрачені певні зусилля, не зможе дієво вплинути на розвиток особистості, швидко відійде на другий план. Заохочення слід застосовувати прямо пропорційно тому, скільки часу та інтелектуальних витрат знадобилось для виконання поставлених завдань, що зможе запобігти формальному використанню заохочення. Учень повинен усвідомити, що без самовиховання, без докладання зусиль успіх стане спорадичним явищем, яке не буде мати суттєвого впливу на особистість, не сформує бажання перемогти.

Змістовно вона повинна належати не до результату в цілому (хоча оцінка теж висловлюється), а до якихось окремих деталей отриманого результату, своїм емоційним переживанням у зв язку з побаченим. Таким чином, з педагогічної точки зору ситуація успіху - це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому.

Залежно від того, ким і як підготовлений, як підтримуваний, чим вмотивований, він може бути очікуваним та неочікуваним, короткочасним та тривалим, періодичним та частим, направленим на подальше життя дитини, миттєвим та стійким, підготовленим та непідготовленим. Ситуація успіху має характер штучно створеної, бо педагог на деякий час посилює оцінний акцент на позитивних якостях праці учня, при цьому зовсім не зважає на наявні недоліки.

Учитель має постійно стимулювати в учнів прагнення піднятися вище того, що вже ними досягнуто, почуття власної гідності, добрий настрій, за якого працюватиметься швидше й результативніше.

Для цього треба поєднувати комплекс методів і прийомів, які активізують творчу пізнавальну діяльність усіх, без винятку, учнів шляхом взаємовпливу вчитель - учень - учні - вчитель. Урок - діалог, урок - вікторина (додаток 1), урок - змагання (додаток 2), уроки - консультації, уроки з груповими формами роботи, уроки - творчості, уроки - аукціони, уроки - конкурси, уроки - ігри.

Його мета - виявлення школяра з групи невпевнених (недостатній рівень інтелектуального розвитку, трохи лінивий до навчання, але доброзичливий і покладистий). Мета - виявлення школяра, який із задоволенням буде ділитися своїми знаннями з іншими (високий рівень інтелектуального розвитку, упевнений у своїх силах, активний і відповідальний). Важливо вчасно побачити їхні позитивні якості, створити всі можливі умови для тих, кому так необхідно, щоб хтось повірив у них, допоміг удосконалитися. Отже, формування творчої особистості, котра розвивається в гармонії з собою та навколишнім світом, котра є творчою та активною - є завданням сучасної школи.

Вчитель ххі століття зобов язаний застосовувати інноваційні технології у вивченні іноземної мови, спілкуватися невимушено та стимулювати розвиток комунікативних здібностей учнів, і в той же час, використовувати завдання практичного характеру.

Реальна допомога в просуванні до успіху - прихована інструкція діяльності, що надається суб єкту для ініціювання розумового образу майбутньої діяльності та шляху її здійснення. Втілення моделі особистісно орієнтованого навчання; впровадження інноваційних педагогічних технологій; розвиток індивідуальних особливостей учнів; формування стійкого інтересу до знань, позитивних мотивів навчання; використання цікавої пізнавальної інформації. клас працює за однією програмою, навчальним планом і розкладом; - урок присвячений одному предмету, темі, навчальному матеріалу, відбувається в один і той самий час; мета навчання і виховання задається в державних документах. Природовідповідність, науковість, доступність, послідовність і систематичність, свідомість і активність, наочність, зв язок навчання з життям, міцність, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Навчання дуже мало пов язане з внутрішнім життям учня, його численними потребами, запитами, інтересами, умови для розкриття індивідуальних здібностей, творчих проявів практично відсутні. До традиційної технології варто віднести і лекційно - семінарсько - залікову, яка часто видається за новаторську, оскільки викладання теоретичного матеріалу (лекції) відділяється від його практичного застосування (семінар, практикум), а результати перевіряються у вигляді заліку.