австро італо французька війна 1859 р

австро італо французька війна 1859 р

Однією з головних перепон на шляху створення єдиної італійської держави була політика австрії яка за рішенням віденського конгресу володіла ломбардією та територіями венеційської республіки.

11 липня наполеон ііі уклав сепаратне віллафранкське перемир я з австрією, за умовами якого, підтвердженими цюрихськими договорами 1859 та відмовилася лише від ломбардії, а венеція залишилася австрійським володінням. У травні 1860 1200 добровольців під командуванням джузеппе гарібальді висадилися на сицилії і підняли повстання проти реакційного уряду королівства обох сицилії. У жовтні того ж року в королівстві обох сицилії пройшов плебісцит, в ході якого більшість громадян висловилися за утворення єдиної італійської держави.

В июле 1858 году между францией и пьемонтом было заключено секретное пломбьерское соглашение, согласно которому в обмен на военную помощь франции были обещаны ницца и савойя. Одновременно французское правительство вело переговоры с россией, завершившиеся подписанием 3 марта 1859 года в париже соглашения о нейтралитете россии в предстоящей войне.

Заручившись поддержкой наполеона iii, стремившегося укрепить французское влияние в северной италии, пьемонт спровоцировал австрию на объявление войны (началась 29 апреля 1859 года). Австрийские войска были разбиты союзниками в решающих сражениях при мадженте (4 июня), после которого австрийцы оставили всю ломбардию, и сольферино (24 июня). Война вызвала подъем национально - освободительного движения в итальянских государствах, который встревожил французского императора наполеона iii, не желавшего превращения италии в сильное единое государство, а также опасавшегося угрозы со стороны пруссии, и он внезапно прекратил военные действия. Для италии была национально - освободительной и явилась первым этапом борьбы за объединение италии под главенством пьемонта, завершившееся в 1870 году; со стороны франции война была продиктована стремлением наполеона iii укрепить французское влияние в северной италии.

Одним из главных препятствий на пути создания единого итальянского государства была политика австрии, удерживавшей на основе решений венского конгресса 1814 - 1815 годов под своим господством итальянские земли - ломбардо - венецианскую область. После неудачных попыток 1848 - 1849 годов объединить италию снизу, революционным путем, руководство борьбой с австрией оказалось в руках правившей в пьемонте (сардинское королевство) савойской династии.

Опасаясь нового революционного взрыва в стране, правительство пьемонта в борьбе против австрии и за объединение италии под своей властью стремилось опереться на поддержку франции.

Одновременно французское правительство приступило к переговорам с россией, завершившимся подписанием 3 марта 1859 года в париже соглашения о нейтралитете россии в предстоящей войне франции и пьемонта против австрии.

Война вызвала подъем национально - освободительного движения в италии и привела к народным восстаниям в мае - июне 1859 года в парме, модене и папских владениях. В крупных сражениях у мадженты (4 июня; австрийская армия - 58 тысяч человек, французская - 54 тысяч человек), после которого австрийцы оставили всю ломбардию, и сольферино (24 июня; свыше 120 тысяч австрийцев против 122 - тысячной армии союзников) австрийская армия потерпела поражение.

Однако наполеон iii внезапно прекратил военные действия, опасаясь угрозы со стороны пруссии, начавшей в середине июня переброску своих войск к рейну; к тому же наполеон iii не желал превращения италии в сильное единое гос - во и был встревожен усилившейся национально - освободительной борьбой итальянского народа. Освободительной и явилась первым этапом борьбы за объединение италии под главенством пьемонта, завершившееся в 1870; со стороны франции война была продиктована стремлением наполеона… … советская историческая энциклопедия. Александр ii пытался сблизиться с францией в надежде, что наполеон iii отменит позорные для россии статьи парижского мирного договора 1856 года в свою очередь, наполеон сближался с россией для того, чтобы не допустить новой англо - русской войны. Также александр пообещал наполеону, что сосредоточит у границы с австрией несколько российских корпусов, чтобы сковать часть австрийских войск на востоке.

Император франции, видя бесперспективность политического давления на лондон, пришёл к выводу, что англия может дипломатически вмешаться в конфликт, и его планы потерпят крах. В беседе с мужем королевы англии виктории, принцем альбертом, наполеон заявил ему, что больше никогда не будет читать депеш или нот от пальмерстона, мотивируя своё поведение тем, что пальмерстон не умеет их прилично писать. В - третьих, для франции объединение сардинского королевства с другими итальянскими государствами означал вывод французских войск из рима, что шло вразрез с интересами франции.

Александр горчаков, канцлер российской империи, организовал свидание трёх монархов (русского, австрийского и прусского) в варшаве 22 октября 1860 года александр ii пригрозил францу иосифу, что не допустит усиления австрии за счёт сардинского королевства. В обмін на військову допомогу п ємонту у вигнанні австрійців з ломбардії та венеції наполеон ііі досяг згоди голови п ємонтського уряду кавура на приєднання в майбутньому п ємонтських ніцци та савої до франції. Одночасно французький уряд розпочав переговори з росією, які завершилися підписанням 3 березня 1859 року в парижі угоди про нейтралітет росії в майбутній війні. Війна викликала підйом національно - визвольного руху в італії і призвела до народних повстань в травні - червні 1859 року в пармі, модені та папських володіннях. Також великих поразок австрійці зазнали 4 червня біля мадженти (австрійське військо — 58 тисяч, французьке 54 тисячі), після чого австрійці покинули ломбардію, та в битві під сольферіно 24 червня (понад 120 тисяч австрійців проти 122 - тисячного війська союзників). Однак після череди блискучих перемог наполеон ііі раптово припинив військові дії, побоюючись загрози з боку пруссії, яка в середині червня почала перекидати війська до рейну, окрім того наполеон ііі не хотів перетворення італії на єдину сильну державу.

Було проведено ряд реформ, що сприяли розвиткові капіталізму але імперський уряд штучно гальмував індустріальний розвиток окраїнних земель, використовуючи їх як агр. Прагнучи зберегти свою клаптикову імперію, габсбурги розпалювали суперечності між національностями, які входили до її складу, надавали певних пільг пануючим класам окремих національностей. Землях найзначнішими були бориславський страйк 1904, буковинський страйк будівельників 1904, галицькі страйки селян 1902 і 1906, чернівецькі травневі виступи робітників 1906. Національні війни в європі, що спалахнули в результаті краху віденського легітимного порядку, також призвели до посилення колоніального суперництва найбільших держав. Зажадала від китаю надати іноземним державам необмежене право торгівлі на всій його території, офіційно дозволити торгівлю опіумом, а також допустити до пекіна їх дипломатичні місії. 1) великобританія і франція отримали право прислати до пекіна свої постійні дипломатичні місії, а піддані обох держав - вільно пересуватися по території китаю і торгувати в басейні річки янцзи.

Британські та французькі війська знову захопили і розграбували спочатку тяньцзінь, а потім літній палац китайських імператорів поблизу пекіна і саму китайську столицю. 2) зобов язували китай виплатити велику контрибуцію, відкрити для іноземної торгівлі ще одне місто - тяньцзінь, передати у володіння великобританії південну частину коулунського півострова (навпроти острова гонконг) і не перешкоджати вивезенню дешевої робочої сили – кулі.