історія україни 10 клас мудрий
Але саме те, що вони були в гущі цих подій, іноді заважало бачити їх цілісно, у повноті взаємозв’язків і розуміти, якою великою мірою вони належать історії всього континенту.
Цей підручник заохочуватиме вас уявно пережити кризу європейської культури, пов’язану з двома світовими війнами, відчути настрої, сумніви, сподівання й ілюзії тогочасних людей і цілих суспільств. Тому в підручнику приділено багато уваги мотивам дій і поведінці як відомих історичних постатей, так і звичайних людей, життя яких припало на першу половину xx ст. У всьому цьому розмаїтті симпатії авторів на боці людини - гро - мадянина, для якої неприйнятний будь - який утиск; людини внутрішньо вільної й водночас відповідальної; людини, для якої багато важить гідність власна і народу; людини, яка боронить батьківщину.
Він тільки заохочує й дає можливість поринути у світ історії, намагається розмежувати фікцію і реальність, указує на болючі точки минулого, представляє різні погляди.
Орієнтиром для формування вмінь будуть випереджуючі творчі завдання, а також запитання і завдання, які мають на меті підсумувати невеликі змістові частини й параграфи.
Утвердження тоталітарних режимів починалося за мовчазної згоди більшості населення, яке прагнуло стабільності в повсякденному житті, не бачило загроз у зміні влади чи згортанні демократії. Жертвами репресій ставали інтелектуали й творчі особистості, які не могли змиритися з втратою внутрішньої свободи, спробами системи контролювати життя людини.
Серед країн, яким тоді вдалося не лише втриматися на шляху демократичного розвитку, а й зміцнити демократичні інститути й правовий захист громадян, були сша, велика британія та франція. Вести виборчу кампанію йому було нескладно, адже більшість американців потерпали від економічної кризи й зневірилися в можливостях адміністрації гувера ухвалювати адекватні рішення. У своїх виступах по радіо він закликав американців чесно визнати скрутне становище, але й одночасно подолати страх і повірити у власні сили, відновити довіру до влади.
прискорене обезземелення селянства, поява величезного контингенту безробітних та посилення майнового розшарування селян, що привело до зростання соціальної напруги в суспільстві. неспроможність лідерів унр здійснювати активну соціальну політику в умовах радянської анархії, яка запанувала під гаслом експропріації експропріаторів. війна радянської росії проти унр; 6 січня 1918 р - бій під крутами; 9 січня - затвердження уцр iv універсалу про незалежність; закон уцр про національно - персональну автономію; 26 січня - вступ більшовицьких військ до києва. – укладення першого у світовій війні сепаратного (окремого) брестського мирного договору між унр та країнами четвертного союзу (німеччиною, австро - угорщиною, болгарією і туреччиною); спогади київського юриста олексія гольденвейзера про події початку 1918 р коли до києва ввійшли більшовицькі війська муравйова та повернення в столицю військ унр та німеччини відповідно до брестського миру.
війна гетьманської й окупаційної адміністрацій з селянськими масами, які бажали негайно поділити поміщицьку землю на зрівняльних засадах (подібно до того, як це було зроблено в сусідній росії). Грушевського президентом унр; 10 травня - декларація гетьманського уряду про головні завдання діяльності; 13 листопада - анулювання більшовиками брестського миру; - відсутність в керівництві унр твердо усталених поглядів на тактику і стратегію виживання в несприятливій міжнародній ситуації. негативний вплив зовнішніх факторів (наступ на унр російських білогвардійців за підтримки антанти, і багатомільйонної червоної армії російських більшовиків. Петлюри укласти воєнний союз з відроджуваною (у тому числі на українських землях) другою річпосполитою й досі піддається сумніву з боку вітчизняних істориків (хоча є одним з наріжних каменів для зміцнення українсько - польських відносин в сучасну епоху). Ставши стольним градом мстислава, чернігів почав бурхливо розвиватися і за декілька років став одним з найважливіших культурних та політичних центрів русі. Більше 13 поселень було засновано понад россю, сулою та трубежем – південними кордонами русі (корсунь, біла церква, торчеськ, лубни); місто ярослав у червенській землі; юріїв у прибалтиці; ярославль на берегах волги.
Звісно, це доволі перебільшений опис, проте він показує ставлення приїжджих європейців до столиці русі як до важливого культурно - політичного центру усієї європи.
У цей період стрімко, і під патронатом князя, розвивалися законодавство, написання книг, освіта та дипломатія, але про це мова йтиме надалі і більш конкретно. Наприкінці свого князювання, відчуваючи наближення смерті, ярослав надумав реформувати принцип престолонаслідування на русі, адже досвід міжусобиць був не лише гірким і кривавим, але й повчальним. Після батькової смерті престол переходить старшому сину, після смерті старшого сина – середньому і так далі; після смерті усіх братів за тим самим принципом право на престол отримують сини старшого брата. Перший, загарбавши величезні території, ніби проштовхався у ряд могутніх країн та родів, а другий, зберігши ці території та поставивши культуру на перше місце у своїй державі, став дійсно поважним правителем, рівним серед рівних у великій європейській родині. А наступного такого успішного етапу державотворення українському народові (адже він по праву вважає русь попередницею сучасної української держави) доведеться чекати ще півтисячоліття. У 1024 - 1036 роках ярослав керувавновгородським князівством, доки мстислав князював у києвіусією руссю одноосібно з києваусією руссю разом із братоммстиславом усією руссю одноосібно з новгороду.
Собор святої софії було закладено ярославом на честьповернення червоної русіперемоги над печенігамиодруження княгині анни із французьким королемкнягині ольги – прабабці ярослава. Щоб уникнути міжусобиць між нащадками, ярослав мудрийреформував систему престолонаслідуваннязаповів київський престол і усю русь візантійському імператорулишив живим лише одного сина, щоб передати йому у спадок усю країнупросто поділив країну між своїми синами у надії на те, що їм цього вистачить. Можливо, великий князь не схотів виводити ізяслава з полоцька, не так вже й давно приєднаного до києва, — у тому місті могли ще не вщухнути сепаратистські настрої. Та в будь - якому разі переведення юного ярослава до другого за знамениям міста київської русі свідчило про те, що мудрий державний діяч володимир побачив у малому хлопцеві риси майбутнього правителя. Він вирішив спертися не тільки на скандінавських найманців, а й на боярство й купецьку верхівку новгорода великого, що давно вже плекали надію на відновлення новгородських вольностей. Посаджений за непокору володимиром до київської в язниці ще 1012 p він, скориставшись із смерті великого князя, вирвався з ув язнення і помчав до тестя, польського князя болеслава хороброго. Дехто з істориків припускає, що гліб загинув у боротьбі з самим ярославом, а борис наклав головою в битві проти свого старшого брата мстислава з тмутаракань. Владнавши миром справу з братом мстиславом, що отаборився в чернігові, й приборкавши племінника брячислава, котрий сидів у полоцьку, київський князь спершу зміцнює західні рубежі руської землі. Київ за ярослава коли спробувати уявою історика відтворити неповторний образ києва часів ярослава мудрого, то перед нами постане величне місто з прекрасними будовами.
Пишними княжими палацами, просторими боярськими хоромами, чепурними будинками городян, над якими височіли розкішні храми — десятинна церква, софійський собор, монастирі георгія та ірини, церква василія та ін. Можливо, саме ці слова, та й уся загалом розповідь літописців про любов ярослава до вченості та мудрості, дали привід прийдешнім поколінним наректи його мудрим. Отже, часи князювання ярослава мудрого в києві позначилися посиленням держави, зміцненням кордонів київської русі, інтенсивним будівництвом і прикрашанням міст, піднесенням сільського господарства й ремесла, сільських та міських промислів, внутрішньої й міжнародної торгівлі. Провадячи дружню політику щодо могутньої германської імперії, ярослав, ймовірно, мав на меті використати цю козирну карту в стосунках з візантією, що напружилися з початком 40 - х pp. Ця дата зафіксована в літописах; вона підтверджується поминальним записом (граффіто) на стіні софійського собору в києві, де йдеться про смерть руського царя.
Коментарі
Дописати коментар